Connect with us

З життя

Дві породіллі та народження дивовижного родинного зв’язку.

Published

on

Одного разу до пологового привезли дві породіллі. Одна з них народила дівчинку, інша — через годину хлопчика. Згодом з’ясувалося, що вони рідні сестри.

Оксана та Дмитро одружені вже п’ять років. Спочатку вони планували жити для себе, а потім думати про дітей. Дмитро працював на будівництві, а Оксана — акушеркою в пологовому будинку. Коли минуло шість років, Оксана почала замислюватися, чому в них досі немає дітей. Вона вирішила пройти обстеження, не кажучи про це чоловікові.

Результати дуже засмутили її. З’ясувалося, що вона не може мати дітей. Увечері вона одразу розповіла чоловікові, адже не хотіла, щоб він страждав разом з нею. Але Дмитро, навпаки, сказав, що не залишить її. Тому більше обговорення цієї теми не було. Оксана важко переживала це. Вона обрала професію, щоб допомагати дітям з’являтися на світ, а сама не могла народжувати. Згодом біль минув, але залишилася порожнеча і розуміння того, що рано чи пізно, Дмитро покине її.

Одного разу до пологового привезли дві породіллі. Одна з них народила дівчинку, інша — хлопчика через годину. Потім виявили, що вони рідні сестри. Батьки їх не знали, що стали дідом і бабусею. Наступного дня обидві сестри написали відмови. Такого у пологовому ще не було. Після цього вони втекли.

Вдома Оксана розповіла Дмитру про двох немовлят, від яких відмовилися, і що це їхній єдиний шанс стати батьками. Дмитро без вагань погодився, мовляв, син і дочка — це чудово. Пішов місяць на оформлення всіх документів. І ось чоловік зустрічає щасливу дружину біля пологового будинку з двома конвертами на руках. Усі друзі були впевнені, що це близнята, яких Оксана народила сама, адже немовлята так на неї схожі.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 − сім =

Також цікаво:

PL17 хвилин ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL33 хвилини ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ34 хвилини ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL44 хвилини ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ1 годину ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ2 години ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ2 години ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ2 години ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...