Дитина, яка об’єднала нашу родину

Наша родина ніколи не жила у достатку. Я добре пам’ятаю, як мама раділа, коли знайомі приносили дитячий одяг. Спочатку його носила я, а потім — моя молодша сестра, Марічка. Нові речі були рідкістю, і кожна така обнова ставала для нас із сестрою справжнім святом. Мама керувала невеличкою крамничкою на місцевому ринку, яка приносила скромний прибуток, і їй постійно доводилося стикатися з різними перевірками — від пожежних до податкової.

Окрім офіційних перевіряючих, по ринку ходили й неофіційні «охоронці», які вимагали гроші за «спокій». Із ними допомагав розбиратися тато, буквально й фігурально. Він служив у поліції і між ділом провдив з ними «виховні» бесіди. Його намагалися підкупити, але він не піддавався, на відміну від деяких колег, які стали «продажними погонами».

Зарплата тата не сильно поповнювала сімейний бюджет. До того ж його графік був ненормованим: іншого разу він міг зірватися посеред ночі за викликом або приходив додому пізно, втомлений і мовчазний.

Ми з сестрою росли самостійними. Я, як старша, рано навчилася готувати, вести господарство й доглядати за Марічкою, намагаючись полегшити мамі життя, щоб вона могла відпочити після важких робочих днів.

Пам’ятаю той вечір, коли мама під вечерю оголосила несподівану новину:

— Сьогодні гарно торгувалося, вдалося трохи відкласти. Готуйтеся, доньки, поїдемо на море, хоч на тиждень відпочинемо. Іване, постарайся вибити собі відпустку, хоч на кілька днів!

Тато здивовано підніс брови:

— Начальству не сподобається, доведеться викручуватися…

Я тоді не розуміла, що значить «викручуватися», але слово здалося мені таємничим і важливим.

Все вийшло. Ми всією родиною поїхали на море. Це було справжнє щастя: ні тато, ні мама нікуди не поспішали, ми цілими днями грілися на сонечку, купалися, ходили у зоопарк. З Марічкою ми об’їдалися морозивом, а батьки, дивлячись на нас, сміялися й клепали нас за солодкоїжки. Повернувшись додому у гарному настрої, ми поступово звикли до звичного ритму. Але через місяць батьки почали сваритися.

Вони лаялися кожен день. Тато кричав, що мама робить помилку, якщо збирається втілити те, що задумала. Мама виправдовувалася, але не погоджувалася з батьком, який вимагав «вирішити питання» у лікарні. Спочатку я не розуміла, про що вони сперечаються, але підслуховуючи їхні нічні розмови, зрозуміла: мама вагітна. Тато не хотів третьої дитини й наполягав на аборті, уникТой ночі він зник з дому, забравши всі гроші, і повернувся лише через рік, коли маленький Олесь уже вчився сміятися й тягнути до нього ручки.