Я б хотів уникнути суперечок, але коли ж ти нарешті повісиш полицю?

Я теж не хочу сваритися. Але коли ти, нарешті, приб’єш полицю?

У суботу після сніданку Оксана почала прибирати квартиру. Андрій сів на кухонний диванчик із ноутбуком. Його справа – винести сміття пізніше. А поки що він передивлявся сторінку соцмережі.

Несподівано йому висівло фото схвильованого друга Валерія, з яким вони вчилися в університеті. Під фотографією був підпис: «Ура! Нарешті! Здійснилось! В’їхали! Запрошую всіх розділити зі мною радість новосілля. Заходьте, дивіться, заздріть!» Андрій перейшов за посиланням і побачив знімки квартири, знятої з різних вдалих ракурсів.

Цю квартиру рік тому Валерій отримав у спадок від померлої бабусі. Ремонту там не робили мабуть з часів СРСР, меблі старі, ще радянські. Щоб там жити, треба було вкласти чимало грошей, а їх у нього не було. Валерій вирішив не мучитися і відразу позбутися житла. Він із дружиною збирали гроші на квартиру, а з продажем спадщини покупку можна було прискорити.

Але дружина раптом стала проти. Квартира занедбана, але в історичному центрі Києва. Вона запропонувала на вже накопичені гроші зробити якісний ремонт і продати дорожче. Тоді точно вистачить на двокімнатну, про яку вони мріяли.

Майже рік пішов на ремонт. Але тепер квартиру не пізнати. Як розповідав Валерко, там виявилось багато прихованих можливостей для дизайну. Знесли перегородку між ванною та туалетом, зруйнували стіну між кухнею і однією з кімнат, отримали велику вітальню. Простори вдало підкреслили кольоровими шпалерами, придбали сучасні меблі у стилі мінімалізму. І вийшла не квартира, а справжня цукерка.

У коментарях люди не шкодували захоплених слів. Всі вітали, хтось захоплювався, а хтось і заздрив. Але майже всі висловлювали думку, що без професійного дизайнера не обійшлося.

«Ні, ми вивчали тему, дивилися в інтернеті, як виглядають сучасні квартири. Але робили все самі, окрім знесення стін і стяжки підлоги. Маринка придумувала інтер’єр, вибирала шпалери», – запевняв Валерій.

Андрій привітав друга стримано. Заздрив, звичайно. Вони з Оксаною жили в однушці. Батьків друг залишив їм квартиру, коли переїхав до сина в Канаду. Продавати не хотів – раптом не сподобається там. Дозволив пожити Андрію з Оксаною безкоштовно, але з умовою – нічого не перероблювати. Непогано – одружилися, і вже є де жити.

Андрій колАле тепер, дивлячись на полицю, яку врешті прибив сам, Андрій усміхнувся – адже найголовніше було не терем, а тепло і любов, що жили в їхньому домі.