«Я пам’ятаю!»

«Я не забула!»

– Бабусю, уявляєш, ми сьогодні на морі знайшли золоту каблучку! У піску! Тато випадково руку сунув у пісок, а там каблучка!

– Оце так!
– Так, бабусю, не віриш?!
– Звісно вірю, люба.
– І тато її відразу мамі подарував! Там навіть бирка була!
– Бирка?!

– Так! Тато пояснив, що, скоріше за все, каблучка якимось чином з ювелірного магазину випадково закотилася в пісок.
– У пісок?!
– Так, бабусю! Ну, так він нам і мамі пояснив. Що це не з потопельника або не вкрадена каблучка!

– Ну, якщо тато так сказав…
– Так, бабусю! І сказав, що там таких каблучок дуже багато! Ми з Льошкою ще тиждень цілими днями цей дурнуватий пісок риємо! Нам хоча б одну маленьку каблучку знайти.
– У Льоші пройшов кашель?

– Звісно, пройшов. Коли йому кашляти?! Тут знаєш, скільки справ?! Як у Джима справи?
– Нормально. Що ви там їсте?
– Бабусю, не переводь тему. Покажи його!

Бабуся повернула камеру телефону на собаку. Джим лежав поруч і уважно слухав розмову.
– Ось. Привітайся, Джиме.
– Бабусю, а чому він такий сумний?!

– Нормальний він, люба.
– Ні! Я ж знаю, який він нормальний! Джим! Що з тобою там?!
Джиму здалося, що він почув рідний і знайомий голос. Він завиляв хвостом.

– Гаразд, люба, мені пора на дачу збиратися. Ви довго ще там?
– Мама хоче ще на два тижні залишитись.
– На два тижні?! – бабуся подивилася на Джима.

– Ну так. Нам тут добре! Ось би ще каблучку знайти… Джим, хочеш каблучку на ошийник?!
– Бувай, люба.

***
– Мам, привіт! Ліза сказала, що щось термінове?
– Так. Ви коли прилітаєте?
– Не знаю. Тут дуже добре. Може, ще пару тижнів. А що?!
– Нічого. Джим нічого не їсть!

– Як це не їсть?!
– А ось так не їсть. Як ви поїхали, лише спить і в вікно дивиться, а при найменшому шумі на сходовій клітці біжить до дверей і гавкає.
– Ви йому точно той корм даєте?!
– Ні, блін, картоплею сирою годуємо! Звісно, кормом!
– Блін.

– Ось тобі і блін. Він схуднув, знаєш як?!
– Ну-ка покажи?!
Бабуся показала сплячого Джима.
– Ось. Шкіра і кістки.
– Може, його до ветеринара?!

– До якого ветеринара?! Ти нормальний?! Він за вами сумує! Вас вже місяць немає! Ви його так надовго ніколи не залишали!
– Мам, давай так. Я запишу вас до ветеринара. Відведи його, будь ласка.
– Ну, добре.

***
– Мамо, привіт! Ну як зводили?
– Ох… Привіт. Зводили. Він ветеринара вкусив, коли той хотів його зважити. Я його утримати не змогла. Намордник довелося надіти, щоб УЗД зробити.
– Блін.

– Ось тобі і блін. Забився в кут і гарчить. Звідки сили взялися – не зрозуміло.
– Ну, а що ж лікар сказав?
– Каже, кров треба здати. Зовні все нормально. Скоріше за все стрес у нього.
– Чому?
– Чому?! Ти ще питаєш???

– Мамо, не кричи! Ми теж на нервах.
– Ой, робіть, що хочете…

***
– Мамо, привіт. Чому так пізно?
– Мені здається, він ледве дихає.
– Як?! У нас літак вранці. Мамо, заспокойся. Не плач.
– Він кілька днів не їсть. Раніше хоч трохи…

Хтось з дітей ззаду запитав:
– Бабусю, чому ти плачеш?
– Любий, Джиму погано.
– Тато говорив… Ну ми ж завтра прилітаємо!
– Боюся, що може…

Раптово в камері телефону бабусі з’явилося обличчя дівчинки.
– Ні!!! Бабусю, піднеси екран телефона до нього, і ввімкни гучний зв’язок!
– Любий, він…
– Піднеси!!!!

Вона піднесла телефон до сплячої собаки.
– Джиме, ти мене чуєш?! Ми завтра приїдемо! Я знаю, що ти на нас образився. Думаєш, що ми тебе забули! Джиме, слухай мене!

Собака підняла голову. Вона уважно слухала.
– Я теж ображаюся, але потім забуваю. Ну, а який сенс?! Все життя прожити сумною та ображеною?
Зрозумій, Джиме, ти – Зайцев! А Зайцеві, коли важко і страшно, не впадають у розпач. Джим Зайцев, ти думаєш, я не забула, як ти тоді на ротвейлера кинувся, коли він на мене накинувся?

Ти ж його вдвічі менший був, але захистив мене! Тобі тоді дісталося. І ти думаєш після цього, я тебе забула?!
Собака слабо завиляв хвостом.

– Джим Зайцев, я прошу тебе піти на кухню і з’їсти ці коричневі кульки! Марш на кухню!
Собака повільно пішла на кухню і почала їсти корм зі своєї миски.

***
Коли вранці вони прилетіли, Джим їх пробачив. Але не відразу. Через хвилин п’ять. Спочатку відвернувся, пішов у свій кут, а потім кинувся всіх лижити. Брудні ж. З дороги.