Як мама і тьотя стали подругами через інтернет, почавши з кулінарної суперечки.

Мама познайомилась з тіткою Оленою через інтернет приблизно три-чотири роки тому. Вони посварилися під одним постом з кулінарним рецептом.

Мама наполягала, що цибулю і моркву для борщу треба смажити одразу разом, а тітка Олена стверджувала, що спочатку на пательню відправляється морква, а за п’ять хвилин — цибуля. Це була перша мамина суперечка у всесвітній мережі. Не знаю, як вони примирилися з різними способами смаження, але листування розпочалося і тривало досить довго.

Тітка Олена стала майже онлайн-родичкою нашої сім’ї: вона завжди була в курсі нашого життя, давала поради.

На свята вона навіть надсилала мамі подарунки: теплий плед, варення з брусниці, набір викруток (мама тоді поскаржилася, що навіть викрутки в домі немає). Відповідні дарунки теж були: шерстяні шкарпетки, пояс з собачої шерсті, баночки з маринованими грибами.
На початку грудня тітка Олена святкувала свій шістдесятий день народження. Мама отримала запрошення і гроші на квиток.

— Не поїду! Куди мені, розвалині, їхати і соромитися? — мама ходила по квартирі з кутка в куток, розриваючись між бажанням поїхати і залишитися вдома.

Я вирішила взяти все у свої руки: було куплено нове зимове пальто, а моя інститутська подруга, яка проміняла нелегкий шлях хірурга на перукарські будні, привела до ладу мамине волосся. Ще ми купили подарунок: сережки з великими каменями.

Щоб у мами не було спокуси передумати, я особисто відправила її на вокзал і посадила на поїзд. Дочекавшись, коли поїзд рушить, зітхнула з полегшенням: нехай вона розвіється. Останні десять років, з часу як не стало тата, мама все більше в’янула. А коли я вийшла заміж і переїхала до чоловіка, вона взагалі раскисла.

Дзвінок від мами про прибуття пролунав:
— Зустрів чоловік, можливо, чоловік Олени. Дивно, вона не казала, що заміжня. Ладно, розберуся. Не сумуйте там! Скоро повернуся!

Мама не повернулася: тітка Олена виявилася 60-річним Олексієм. Через невідмінюване прізвище стать користувача була незрозумілою. Дядя Олексій зацікавився маминим фото і боявся зізнатися у своїй гендерній приналежності. Так і спілкувався: писав, завжди цікавився маминим життям, дарував ті самі подарунки.

Вони приїхали до нашого міста в січні, вирішити питання з орендою маминого помешкання. У маминих вухах красувалися ті самі сережки, які ми купили в подарунок «тітці Олені».

— На весілля приїдете? — зашарівшись, спитала мама.
— Приїдемо, — пообіцяла я, не вірячи своїм очам: мама постійно усміхалася, зовні помолодшавши на п’ятнадцять років.
Дядя Олексій сподобався і мені, і чоловіку. А наша донька була в захваті від новоспеченого дідуся. Але найголовніше, що мама поряд з ним розквітла.

Вони одружилися. Скромно. Своєї сім’ї у дяді Олексія немає: він овдовів ще у 2006 році, дітей вони не мали. Так і жив сам. Безмежно рада, що зустрілися два самотності. Нехай вони будуть щасливими. Вони це заслужили!