«Як підкинута дитина змінила моє життя назавжди: я не була готова до такого»

Після того, як у моє життя ввійшла дитина з притулку, все перевернулося догори дном – я не була готова до такого.

Коли ми взяли дитину на виховання, все змінилося, і, на жаль, не на краще.

Оксана та її чоловік Дмитро виховували восьмирічну доньку Марійку. Хоча їхня сім’я здавалася повною, подружжя відчувало, що зможе подарувати любов ще одній дитині. Вони вирішили усиновити хлопчика з дитбудинку, попри попередження родичів.

«Мої батьки не підтримали нас», – згадує Оксана. – Мама казала: «Навіщо вам чужа дитина? Хто знає, які в неї гени чи хвороби?» Але ми з Дмитром були впевнені у своєму виборі й не слухали чужих думок.

Після довгих паперових клопотів у їхньому домі з’явився п’ятирічний Тарас. Хлопчик був тихим і сором’язливим, але подружжя вірило, що зможе його пригріти.

Спочатку вони вирішили не говорити Тарасові, що він прийомний. Сподівалися, що з часом він забуде минуле й почуватиметься справжнім членом родини.

Та через кілька місяців почалися дивні речі. Одного разу Оксана знайшла улюблену ляльку Марійки – її хтось порізав ножицями.

«Я оніміла, – розповідає жінка. – Тарас стояв поруч і мовчав. Я запитала, навіщо він це зробив, а він лише здвигнув плечима».

Оксана пішла до дитячого психолога. Фахівець пояснив, що така поведінка – наслідок травми з дитбудинку, і порадив бути терплячішими.

Подружжя намагалося, але ставало гірше. У садочку Тарас почав розповідати, що його не годують і б’ють. Незабаром у будинок Оксани й Дмитра прийшли працівники соцслужби.

«Це було принизливо, – зітхає Оксана. – Ми завжди давали дітям усе найкраще, а тут нас звинувачують у знущаннях».

Перевірка нічого не виявила, але після цього Дмитро запропонував повернути Тараса назад.

«Більше так не витримаю, – говорив він. – Він руйнує нашу сім’ю. Марійка боїться його, а я відчуваю себе безсилим».

Оксана метушилася між любов’ю до чоловіка й відповідальністю за Тараса. Вона сподівалася, що все налагодиться, але хлопчик став ще агресивнішим, почав погрожувати їм усім.

Зрештою Дмитро подав на розлучення. Він поставив умову: або Тарас повертається до дитбудинку, або вони розійдуться.

«Це було найважче рішення мого життя, – зізнається Оксана. – Я любила чоловіка, але не могла зрадити Тараса».

Після розлучення Оксана залишилася сама з двома дітьми. Вона намагалася бути рівною для обох, але відчувала, що не витягує. Постійний стрес привів до нервового зриву.

«Я зрозуміла: так більше не може бути. Я не могла дати Тарасові те, що йому потрібно».

З болем у серці Оксана відвела його назад. Це було важко, але вона вірила, що так буде краще.

«Сподіваюся, він знайде сім’ю, яка дасть йому те, що не змогла я», – говорить вона через сльози.

Тепер Оксана зосереджена на вихованні Марійки та власному душевному спокої.