Історія повторюється: мати пішла, дочка пішла, а дідусь залишився з онукою

Отака історія, яка повторилася: мати пішла, дочка пішла — а дідусь залишився з онукою.

Соломія завжди вміла обирати. Навколо неї крутилися заможні, успішні чоловіки. Але на подив усіх родичів і подруг, вона обрала звичайного хлопця з Чернігова — Олексія. Не красеня, не кар’єрист, не бізнесмен. Просто щирий, добрий, уважний. Такий, що дивиться у вічі і тримає за руку, коли важко. Прожили вони разом лише кілька місяців, коли розписалися, а ще через пару — народилася маленька Марійка. І тоді почалося справжнє випробування.

Соломія категорично не хотіла втрачати кар’єру. У її відділі обіцяли підвищення, вона сяяла на нарадах, їздила у відрядження і писала звіти по ночах. Олексія ж якраз звільнили — компанія скоротила штат, і його прізвище опинилося у списку без пояснень. Ось тоді Соломія і запропонувала: «Ти будеш у декреті. У тебе краще вийде». І він погодився, без скарг. Спочатку заради неї, потім — заради дочки.

Жили вони далеко від батьків, допомоги чекати було нізвідки. Олексій, як старший син у багатодітній родині, знав, що таке піклування про молодших. Він з головою пірнув у пелюшки, соски, каші, безсонні ночі і походи по дитячим поліклінікам. З часом так втягнувся, що став своїм серед матусь у дворі. Обговорював прорізування зубів, щеплення і методи засипляння немовляти як справжній експерт.

А Соломія жила на валізах. Конференції, звіти, корпоративи, вечері з партнерами. Вона поверталася додому на два дні, а потім знову їхала. Олексій терпів. Але одного разу попросив: «Я теж хочу працювати. Давай візьмемо няню». Вона махнула рукою:

— Марійка до тебе прив’язана. Жодна няня не впорається так, як ти. Посиді ще, добре?

Він знову погодився. Але незабаром вона повернулася з відрядження і, не знявши пальта, випалила:

— Я закохалася в іншого. Він не любить дітей. Тому Марійка залишиться з тобою. Я за речами.

— Що?! Як це — просто їдеш?

— Я більше тебе не люблю, Леш. Вибач. Але ти впораєшся.

І пішла. Без сліз, без пояснень. Наче викреслила родину зі свого життя. Олексій залишився один. З маленькою донечкою, без роботи, без підтримки. Але не здався. Пішов на підробітки, влаштував Марійку в садочок, крутився як міг. А Соломія з’являлася лише на дні народження — з подарунком і посмішкою на 15 хвилин.

Донька росла гарною, розумною і дуже вразливою. У школі старалася з усіх сил, а вдома обіймала батька, який замінив їй обох батьків. До матері ставилася холодно. А коли та приїжджала, казала прямо:

— Можеш не заходити. Ми з татом тебе не чекали. Нам і без тебе добре.

Марійка вступила до університету, познайомила батька з хлопцем. Молоді незабаром одружилися і з’їхали. Олексій залишився один, але не сумував — у нього зав’язалася тепла дружба із сусідкою Галею. Вона допомагала по господарству, приносила пироги і слухала його історії.

Та щеАле щастя знову було нетривалим — чоловік Марійки кинув її з малюком, і вона, зламана та втомлена, повернулася до батька.