Хай ліплять тобі вареники, а я тим часом за здоров’я своє візьмусь

В Україні часто буває так, що жінки ставлять сім’ю на перше місце, а про себе згадують в останню чергу. Саме такою була й Світлана, яка тільки в 48 років зважилася вперше поїхати в санаторій. Ні часу, ні грошей на це не вистачало, а ще й було боязно залишати чоловіка Петра одного на господарстві. Здоров’я Світлани не було в кращому стані після важких пологів, але вона завжди відкладала свої потреби на потім.

Діти виросли, роз’їхалися по сім’ях і тепер лише на свята навідуються. Світлана працює бухгалтером у будівельній фірмі, а її чоловік — агроном. І от, коли з’явився час зайнятися собою, захворіла “по-жіночому” і потребувала операції. Лікарка настійно радила їй поїхати в санаторій для відновлення. Путівка була надана влітку, але чоловік почав протестувати.

– Що це за санаторій такий без мене? Як я буду сам справлятися з господарством? – запитував Петро з докором.

– Ти знаєш, що мені це потрібно для здоров’я, – відповідала Світлана.

Чоловік насміхався, мовляв, вона просто хоче втекти від нього. Та Світлана все-таки вирішила їхати, бо вона справді потребувала відновлення після операції.

Зварила 5 літрів борщу, насмажила котлет, наліпила вареників про запас, щоб Петро не відчував голоду. Але той пішов з дому, грюкнувши дверима.

Приїхала Світлана до санаторію і вирішила відпочити, не думаючи про проблеми. На обіді познайомилася з Ларисою, гарною блондинкою, якій було 50. Лариса навчала Світлану санаторійним будням, пропонуючи ходити на вечірні дискотеки для настрою.

– Ні, я сюди для здоров’я приїхала, – відмовлялася Світлана.

Проте Санаторій, виявився для неї не тільки місцем для лікування, а й для духовного відпочинку. Не потрібно біля плити стояти, можна жити для себе, і це було найголовніше.

Дні промайнули, і вже підходив час повертатися додому. Світлана вирішила зробити сюрприз для чоловіка, але вдома її чекала картина зрада — Петро спав із іншою жінкою в їх ліжку. Не стримавшись, Світлана влаштувала їм “привітання”. Звинувачення чоловіка, що вона й сама могла так робити в санаторії, тільки підживили її гнів.

Петро вибіг замикати двері за своєю кавалеркою, але Світлана холодно заявила, що не бажає його більше бачити. Вирішила розлучитися, бо хоч раз захотіла жити для себе, не догоджаючи зраднику.

Через місяць Петро, зрозумівши свою помилку, почав просити пробачення, але для Світлани це вже було минулим. Вона розлучилася, відновила своє життя і стала щасливішою. Кожен відпочинок на морі ставав для неї новим початком. Тепер вона вправно знаходила час для себе, стала енергійнішою і життєрадісною. Життя перетворилося на задоволення, з якого вона вже не хотіла відмовлятися.