Колишній свекор…

Марійка замислено розглядала чарівний букет, який приніс їй кур’єр півгодини тому. Помилки бути не могло — квіти призначалися саме їй. Про це ясно свідчила записочка. Там було всього два слова: «Чарівній Марійці».

У дівчини з’явився таємний шанувальник одразу після розлучення. Марійка важко переживала розставання з Дмитром. Справа була навіть не в почуттях, а в тому, скільки бруду вилила на неї свекруха. А чоловік, тепер колишній, підтримував матір.

Як же все дивно склалося. Того самого вечора, коли Марійка прийшла додому зі свідоцтвом про розірвання шлюбу, у двері подзвонив кур’єр. Побачивши розкішні троянди, дівчина навіть подумала, що це Дмитро знущається. Хоча квіти коштували грошей, тим більше такий розкішний букет. А колишній чоловік лише раз проявив до неї щедрість — і то дуже давно.

З того дня Марійка отримувала квіти двічі, інколи тричі на тиждень. До кожного букета додавалася лаконічна записка. Дівчина ламала голову, намагаючись зрозуміти, хто ж присилав їй ці дивовижні квіти.

Розглядаючи чудові троянди, Марійка раптом згадала той єдиний раз, коли букет їй подарував Дмитро. Це сталося після жахливої сварки. Свікруха Надія Петрівна тоді доклала всіх зусиль, щоб посварити сина з невісткою.

«Ти транжириш гроші!» — гримів чоловік, дізнавшись, що дружина зробила собі манікюр у дорогому салоні.
«Це ж не такі великі гроші», — заперечила Марійка. — Я теж працюю й маю право витрачатися на себе.
«Ми домовлялися, що великі витрати обговорюємо разом», — продовжував обурюватися Дмитро. — А твій манікюр коштує цілого стану! Мама мені розповіла, скільки це коштує!

Марійка усміхнулася. Ну звичайно, знову не обійшлося без свекрухи. Надія Петрівна не взлюбила невістку з першого погляду й постійно її чіплялася.

Дмитро ніколи не заступався за дружину. Він завжди ставав на бік матері. Надія Петрівна капала йому на мозок з будь-якого приводу. Заходячи до молодих у гості, вона трагічно заламувала руки, вказуючи на «брудні» вікна. А Дмитро потім лаяв дружину, називаючи її поганою господинею.

Одного разу свекруха побачила, як Марійка повертається з роботи. Жінка була в жаху від вигляду невістки й не забула повідомити сину, що його дружина, судячи з одягу та зачіски, займається на роботі «чимось непристойним».

«Ти бачив, який у неї розріз на сукні? — обурювалася Надія Петрівна. — А начальник у неї чоловік. Мабуть, перед ним крутиться, щоб підвищення отримати.»

Замість того щоб поставити матір на місце, Дмитро з нею погоджувався. Після кожного такого розмови він влаштовував дружині «солодке життя».

Та сварка, коли Марійка «насмілилася» зі своєї зарплати зробити манікюр, закінчилася жахливою бійкою. Дмитро ображав дружину, називав транжирою та утриманкою.

«Тобі самому не соромно таке мені казати?» — обурилася Марійка. — Я, до речі, заробляю більше за тебе.

І справді, Марійка отримувала більше за чоловіка. У Дмитра останнім часом не ладналося з роботою. Він стрибав з місця на місце: то умови були жорсткі, то платили мало.

Грошей від чоловіка вона не бачила ніколи. Він навіть продукти не купував. На ньому були комунальні платежі, але й із цим він не завжди справлявся. Саме через квартплату він і накинувся тоді на дружину.

«Ми за квартиру заплатити не можемо, а ти собі нігті робиш за шалені гроші!» — кричав Дмитро.
«Щоб платити за квартиру, треба заробляти, — відповіла Марійка. — А ти, здається, втратив цю здатність. Я купую продукти, ліки, оплачую пальне й ремонт машини. Навіть одяг купую я.»
«Ти живеш у моїй квартирі й ще смієш мені гроші докоряти? — скрикнув Дмитро. — Правильно мама каже: пустиш бабу в дім, вона й себе там господинею вважає.»

Обидно тоді було Дмитру. Мати вмовила його, що саме він утримує сім’ю. Квартира його — отже, дружина тут з правами пташки. Тож має вести господарство, прибирати, купувати продукти й слухатися.

«Я вже три дні м’яса не їв, — продовжував кричати «обраІ коли Марійка подивилася у вікно, де весняне сонце освітлювало вулицю, вона зрозуміла, що нарешті знайшла справжнє щастя поруч із людиною, яка її цінує.