Крила щастя: новий етап у житті закоханих

Оксана летіла до коханого чоловіка, немов на крилах вітру. Її син нарешті закінчив школу і вступив до університету. Тепер вони з Ярославом зможуть бути разом.

Відправивши сина на навчання, вона того ж дня взяла квиток на поїзд і вирушила до Львова. Вони були одружені лише три роки, але знали один одного, здавалося, ціле століття.

У їхніх стосунках було все — і складені початки, і важкі випробування, але тепер доля обіцяла їм спокій. Принаймні, Оксана в це вірила.

Познайомилися вони вісім років тому. Тоді вона щойно оговталася після розлучення і не пускала нікого близько до серця. Поки не зустріла Ярослава. Навіть з ним вагалася, але він довів, що не схожий на її колишнього Олега.

Півроку вони зустрічалися, а потім він переїхав до неї — у його однокімнатній квартирі їм було б тісно. У Оксани був син, дев’ятирічний хлопчик, який спочатку не знайшов спільної мови з новим чоловіком у домі.

Проживши разом три роки, Ярослав захотів офіційно оформити їхні стосунки, але Оксана не хотіла знову виходити заміж.

Їй здавалося, що шлюб — це лише папір, який нікого не рятує від зради. Їй було добре і так, без зайвих змін.

Ярослав спочатку погодився, але згодом зрозумів — йому потрібне більше. Він хотів називати її дружиною без жодних «але». Врешті він поставив ультиматум: або весілля, або розставання.

Оксана образилася на його наполегливість і вирішила, що краще розійтися. Так вони й зробили — на півроку.

За цей час Ярослав переїхав до Івано-Франківська, де старий друг запропонував йому вигідну посаду. Додому він навідувався рідко — раз на два місяці, щоб провідати батьків. І саме під час одного з таких візитів він знову побачив Оксану.

Вона гуляла парком, виглядала щасливою і спокійною — аж до моменту, коли їхні погляди зустрілися. В її очах він побачив те саме, що хвилювало його самого: вона все ще його любила. І не могла це приховувати.

Вони знову почали зустрічатися, але тепер — на відстані. Іноді вона їхала до нього, іноді він до неї. Кожна зустріч була наповнена теплом і ніжністю.

Бачилися вони раз на місяць, рідше — двічі. Ярослав не раз пропонував їй переїхати до нього — він купив двокімнатну квартиру, хоча ще виплачував кредит.

Оксана хотіла цього всім серцем, але життя ставило перепони: син-підліток потребував уваги, а мати захворіла — за нею потрібен був догляд. Два роки Оксана вихаВона обійняла його міцно, наче хотіла переконатися, що цей день – справжній, а всі сумніви залишилися лише у страшному сні.