Кинувши дружину, він вважав її слугою, але повернувшись, зустрів несподіване випробування.

Соломія змалку чула, що жінки її роду ніби приречені на нещастя. Прабабуся втратила чоловіка на війні, бабуся підірвала здоров’я на заводі, а батько матері пішов із сім’ї, коли дівчинці ледве виповнилося три роки. Соломія часто думала, що й її шлюб закінчиться якоюсь драмою. Не хотіла цього, але тінь родового прокляття маячила над нею.

Свого майбутнього чоловіка, Бориса, вона зустріла в невеличкому цеху на околиці Львова, де обидва працювали. Він лагодив верстати, вона розбирала деталі. Їх зблизила заводська їдальня, де під час обідньої перерви вони розговорилися. Одружилися швидко — скромний весільний банкет у родичів, потім переїзд до її двокімнатної квартирки на вулиці Сахарова. Бабуся вже пішла з життя, тож житло стало їхнім спільним домом.

Життя йшло своїм чередом. Спочатку народився старший син Тарас, потім молодший — Олесь. Незабаром після цього померла мати Соломії. Тепер їй доводилося справлятися з побутом і дітьми самостійно. Не скаржилася: Борис заробляв, а її справа — догляд за домом і синами.

Але через кілька років щось пішло не так. Борис став затримуватися на роботі, все частіше згадував молоду колегу, яка «допомагала йому з документами». Соломія помічала, як він віддаляється: приходив додому лише перевдягнутися, а точас і зовсім не ночував. Вона все розуміла, але страх залишитися самій із дітьми паралізував її.

— Кини її, подумай про синів, — наважилася вона одного разу сказати.

Борис мовчав. Ні заперечень, ні криків — лише холодна мовчанка.

Соломія продовжувала піклуватися про нього: готувала вечері, прала сорочки.

— Ти тільки й умієш прислужувати, — кинув він їй зі зневагою після чергової спроби поговорити.

Вона вирішила почекати, сподіваючись, що він опам’ятається. Але одного вечора Борис зібрав речі.

— Не кидай нас, благаю! Не лишай дітей без батька! — ридала Соломія.

— Ти всього лиш жалюгід— Ти всього лиш жалюгідна служниця, — відрізав він, дивлячись на неї згірдно, і вийшов за двері, не озираючись, а коли через роки спробував повернутися, то побачив, як Соломія сміється в обіймах нового чоловіка, а його сини навіть не підвелися з місця, щоб привітати батька.