Connect with us

З життя

Мачеха спасла меня из детдома: время сказать ей спасибо.

Published

on

**Дневниковая запись**

Когда-то в нашем маленьком городке Верейске жизнь казалась идеальной: уютный дом, смех, мама и папа рядом. Но потом всё разом рухнуло. Мама заболела и ушла, оставив нас с отцом в пустоте. Он не смог пережить потерю — запил, и бутылка стала его единственным спасением. Наша жизнь превратилась в ад, а я, маленький Сережа, остался один на один с бедой.

Холодильник стоял пустой, одежда была рваной, а в школе ребята тыкали в меня пальцами и смеялись. Я перестал туда ходить — стыд и страх загнали меня в угол. Соседи, конечно, заметили, что творится, и пригрозили отцу опекой. Ненадолго он взялся за ум: стал готовить, убираться, изображал нормального. Но это был лишь спектакль. Вскоре в нашем доме появилась другая женщина.

Ее звали Галина. Мне, десятилетнему мальчишке, было странно: как можно привести кого-то после мамы? Но я понимал — если они распишутся, соцслужбы отстанут. Так Галина вошла в нашу жизнь, и, к моему удивлению, оказалась доброй. У нее был сын, Ваня, мой ровесник, и мы сразу подружились. Отец сдавал свою квартиру, а мы жили в просторной Галининой. Казалось, жизнь налаживается.

Но счастье длилось недолго. Через два месяца отец умер — его сердце не выдержало. Я остался один, и весь мир словно рухнул. После похорон меня забрали в детдом — Галина не успела стать мачехой официально, и я был ей никто. Сидя в холодной комнате, я смотрел в окно и думал, что надежды больше нет.

Но Галина не сдалась. Каждый день она приходила ко мне — приносила сладости, разговаривала, обнимала. Она билась за мое усыновление, собирала бумаги, бегала по кабинетам. Я не верил, что так бывает — меня слишком часто бросали. Но однажды воспитатель сказал: «Сережа, собирай вещи. За тобой пришла мама». Я вышел, увидел Галину и Ваню, и слезы хлынули сами. Я вцепился в них, боясь, что это сон. Тогда я впервые назвал ее мамой.

Дом. Тепло. Любовь. Галина стала для меня не мачехой, а родной — даже слово «мачеха» режет слух. Она дала мне семью, когда я был на краю.

Прошли годы. Я окончил школу, поступил в институт, нашел работу. С Ваней мы как братья — не по крови, а по духу. У нас свои семьи, но мы не забываем Галину. Каждые выходные едем в Верейск, где она встречает нас пирогами, объятиями и мудрыми словами. Она радуется нашим победам и поддерживает в трудные моменты.

Галина спасла меня, когда я был никому не нужен. Она подарила мне новую жизнь. Иногда я думаю: что было бы, если бы она не пришла? Смог бы я выжить? Она доказала, что семья — не в крови, а в сердце. И я хочу сказать ей: «Мама, спасибо за всё». Пусть все знают, какая она у меня удивительная.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять + 12 =

Також цікаво:

PL39 хвилин ago

Kwiaciarnia na Grunwaldzkiej, gdzie odbierałam bukiet na trzydzieste urodziny

Pracuję w kwiaciarni na Grunwaldzkiej we Wrocławiu od jedenastu lat i myślałam, że wszystko już widziałam – wesela, pogrzeby, przeprosiny...

PL39 хвилин ago

Nie mieliśmy ich rozdzielać

Miałam formularz ze schroniska przy Marywilskiej złożony w torebce od tygodnia, kiedy wreszcie zebrałam się na tę wizytę. Adoptowałam Rexa,...

PL54 хвилини ago

Chłopiec z kosza pod plebanią w Lipnicy

Nazywam się Marek Sowiński i mam czterdzieści dwa lata. Piszę to, bo ksiądz Antoni już nie żyje, a ja przez...

PL1 годину ago

Warsztat, który zniknął w środę

Nazywam się Tomasz Wardęga, mam pięćdziesiąt jeden lat i przez dwadzieścia trzy lata prowadziłem warsztat lakierniczy przy Grójeckiej w Warszawie....

UA1 годину ago

Хвіртка у двір

Мене звати Тарас, мені сорок два, і я той самий зять, через якого теща Оксана Іванівна вже три роки не...

UA2 години ago

Тиша під Славутичем

Зять розповідає: Мене звати Артем Вихованець, мені сорок два, я маркшейдер на шахті «Прогрес» біля Новогродівки. Донецька область, жовтень дві...

UA2 години ago

Ключі від маминої квартири

— Не прикидайся, ніби нічого не розумієш! — Валентина Сергіївна впустила теку з паперами на журнальний столик так, що дзенькнула...

DE2 години ago

Mama fehlt mir jeden Tag, seit dem 14. März

Ich heiße Jonas Brenner, ich bin dreiundvierzig, wohne in Freiburg, und ich rede noch immer mit meiner Mutter. Nicht laut,...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.