Мій чоловік завжди ставив мені за приклад свою матір. Я віддала його їй.

Мій чоловік завжди ставив мені за приклад свою матір. Я повернула його їй.

Ця ситуація досить типова. Я вийшла заміж у 25 років. Через рік народила доньку. У нашій сім’ї все було добре, аж поки чоловік не почав називати мене лінивою. Він вважав, що я відпочиваю у декретній відпустці і отримую копійки, хоча моя зарплата була ненабагато меншою, ніж у нього.

Є правда в тому, що перед шлюбом слід переконатися в прихильності сина до своєї матері. Від самого початку треба було підозрювати, що щось не так. Але я була сліпою та глухою.

Мій чоловік постійно наводив приклад своєї матері. Вона займалася городом, працювала в бухгалтерії, виховувала двох дітей і з усім справлялась сама. А я? Робота позмінна і переважно на підряді.

Я робила все можливе, щоб бути, як моя свекруха. Допомагала їй у саду, прибирала дім, а коли моя донька пішла до школи, робила з нею домашні завдання. Але турботи тільки збільшувались. Я мусила зносити претензії та бути залежною від чоловіка. Я не хотіла ставати розлученою і позбавляти дитину батька.

Та всі знають, що чим більше дозволяєш, тим більше на тебе тиснуть. Я пояснювала чоловіку, що втомлююсь на одній роботі, а другу не потягну. Він відповів, що якщо так, то половину своєї зарплати віддасть на сім’ю, а решту забере собі. Наші відносини були на межі, а згодом і зовсім порвалися. Почалась розбрат.

З того часу я зрозуміла, що так тривати не може. Я втомилася від його скарг, моралізаторства та постійних згадок про його матір. Останньою крапкою стало його твердження, що якщо я не знайду “нормальної” роботи, він повернеться до мами. Я рада, що він це виголосив. Мені знадобилося три роки, щоб повернути його свекрусі. Я знайшла іншу роботу. За цей час переїхала з дитиною на орендовану квартиру. Не хочу розповідати, що мені довелося пережити. Ми розлучались, і треба було ділити майно. Тоді і розгорівся скандал.

А тепер я живу спокійно з донькою. Іноді до нас приходить моя мама, і я радісна й щаслива без чоловіка.

У мене є власне житло і улюблена робота. Маю не все, але те, що потрібно. Родичі постійно намагаються мене з кимось познайомити. Дехто вважає мене розлученою без перспектив, тому не варто бути перебірливою. Але навіщо мені це? Я маю те, що необхідне для життя. Маю люблячу доньку і маму, яка допомагає. Хотіла б поставити статус: «Молода, красива, втомлена від знайомств». Я задоволена, не хочу все псувати шлюбом. А мій колишній чоловік теж щасливий поряд з матір’ю.