Мрія молодої жінки: шукаючи ідеального партнера.

Молода жінка з власною квартирою мріє вийти заміж…

“Ну ось, ще одну заміж віддали. Одним щасливим чоловіком більше! Бажаю дожити разом до золотого весілля!” — промовила Галя Миколаївна, головна бухгалтерка, старша в колективі не лише за посадою, а й за віком, піднімаючи келих із шампанським.

“Та що ви таке? До діамантового хай живе!” — дзвінко додала жвава Тетяна.

“Замужжям лишень не пропасти…” — сумно зітхнула прибиральниця тітка Паша, що стояла в дверях. — “Зараз одружився, а через рік запійник. Ох, дівчата, чого ж вам одним не живеться?”

“Тіто Пашо, йдіть ви…” — зірвалась на неї Тетяна. — “Якщо вам не пощастило з чоловіком, то не означає, що й заміж виходити не треба. Нашій Оленці пощастило — і вродливий, і з авто, і перспективний. Не слухай нікого, Оленко, будь щасливою!” — Тетяна підняла келих у тості.

Олена повернулась з тижневої відпустки, узятого на весілля, принесла цукерок і шампанського, щоб відзначити з колегами. Вона сяяла, як вичищений самовар, і трохи хвилювалась. Звісно, попередила нового чоловіка, що затримається на годинку, треба “проставитись”. Але минув вже третій час, принесене шампанське давно випили, сбігали в магазин за додатковою порцією, і, схоже, розходитись ніхто не збирався. Чоловік сла́в смс, питав, коли дружина повернеться, що сумує і готовий приїхати на виручку.

“Гаразд, дівчата, гуляйте. Стіл приберіть, а я вранці підтюплю,” — сказала тітка Паша.

“Ідіть, тіто Пашо, не хвилюйтесь, ми самі все приберемо,” — пообіцяла Галя Миколаївна. — “Дівчата, вип’ємо по останній. Пора й по домах. Залишилось тільки Наталку заміж віддати, і буде повний комплект.”

“Справді, Наталко, чого ти в дівках засиділась? Вродлива, з квартирою. Ніхто не подобається, чи принца чекаєш?” — підхопила вже порядно підпила Тетяна.

“А квартира тут до чого?” — спитала Наталка.

“Та як же? Тобі скільки? У мої роки вже двоє дітей було, причому Мишко до школи пішов. У мене з чоловіком усяке було. До розлучення кілька разів доходило. Але я сказала: народжених треба до розуму довести, а потім — куди хочеш. Ось він у мене де.” — Тетяна показала кулак.

“Одружуються чому? Або з пристрасті, або з “зальоту”. Пристрасть швидко минає, починаються сірі будні. Про дітей взагалі мовчу. Від безсонних ночей накопичується роздратування, сварки, тощо. Дивишся — і розлучились.”

“Якщо чоловік поряА через рік усі зібралися знову — цього разу на хрестини маленької Софійки, і навіть тітка Паша, хоч і воркотіла, та з радістю взяла в онучки крісника свого онука.