Connect with us

З життя

Несподівані гості: чому я відмовилася бути нянчою для чужих дітей?

Published

on

Свекруха приволокла до нас чужих дітей — та ще й образилась, що я відмовилась сидіти з ними

Субота. Сьома ранку. Саме той день, коли я вперше за два тижні могла поспати довше, закутатись у ковдру й не чути будильника. Але мої плани зруйнував гуркіт дверей — до нашої хати з переможним виглядом увірвалась свекруха. Не сама. А з племінниками — дітьми її молодшої доньки Олесі.

Я ще ледве прокинулась у спальні, коли почула, як вони з вереском бігають коридором. Мене миттєво пройняла тривога. Що відбувається? Чому вони тут? Свекруха, ніби нічого й не сталося, зазирнула до мене й з найсолодшою усмішкою промовила:
— Добренького ранку, рідненька! Я тобі кавуньку зараз приготую.

Якби не знала її, могла б подумати, що в неї раптом прокинулася любов до мене. Але, знаючи Надію Олексіївну понад десять років, я одразу збагнула: щось їй треба. І це «щось» обов’язково вилізе мені боком.

Ми пішли разом у кухню. Я ледве дотягнулася, і поки грілася кавник, племінники розпочали своє «рукоділля». За якихось п’ять хвилин вони встигли розбити мою улюблену порцелянову вазу — ту саму, що подарувала покійна бабуся. Уламки вони намагалися сховати за шафу, ніби я не помічу. Коли я стала на коліна й почала збирати цей безлад, у хату без попередження зайшов якийсь чоловік з двоповерховим ліжком.

— Вибачте, куди ви це ставите? — спитала я, завмерши з совком у руці.

— Та як то куди? — підняла брови свекруха. — У дитячу. Ми ж залишаємо дітей до вас.

— У сенсі — залишаєте?

— Олесю поклали до лікарні. А мені самій із ними не впоратися, — з удаваним смутком відповіла вона.

— До лікарні? У якому місті? У Туреччині, чи що? — перепитала я. — Може, мене теж терміново госпіталізують?

Обличчя Надії Олексіївни похмуріло.

— Хто тобі сказав?..

Я дістала телефон і показала їй Інстаграм-сторінку її донечки.
— Ось, дивись. Фото у купальнику, коктейль у руці, море наДосить було дивитися на цей цирк – я взяла телефон, набрала сестрину подругу й попросила її заїхати та забрати дітей, бо в мене своїх проблем вистачає.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 5 =

Також цікаво:

DE43 хвилини ago

Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts

**Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts** Natalie war neunundzwanzig, und in ihrem ganzen Leben...

PL1 годину ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL2 години ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ2 години ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL2 години ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ2 години ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ3 години ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ3 години ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...