Несподіваний поворот: чоловік залишає дружину заради колишньої!

На життєвій дорозі все повертається… Чоловік подав на розлучення і повернувся до своєї колишньої!

Я вважала себе майстринею в грі, що зветься коханням. Але життя піднесло мені жорстокий урок: кожна дія має наслідки, і рано чи пізно доведеться розплачуватися за свої вчинки.

Я вийшла заміж у 25 років — не надто рано, але й не пізно. Бажання уникнути повернення в рідне провінційне містечко, де кожен крок у всіх на очах, підштовхнуло мене залишитися в Києві. Тут я могла насолоджуватися анонімністю, про яку давно мріяла.

Хлопець подруги…

Мова про Сергія. Високий, кароокий, він був хлопцем моєї шкільної подруги Ольги. Але саме це ще більше запалювало в мені азарт завоювати його. Сергій, здається, теж не був проти флірту поза спиною Ольги.

Так, граючи, ми почали зустрічатися, поки він ще був з Ольгою. Я не обмежувала себе в знайомствах і не приховувала цього. Сергій знав, що він не єдиний у моєму житті, але й він не був вільний, так?

Одного разу Сергій побачив, як я виходжу з машини іншого чоловіка. Дочекавшись, поки той поїде, він підійшов до мене і сказав, що нам потрібно поговорити. Він заявив, що не хоче ділити мене з іншими, що не може уявити себе з іншою жінкою, окрім мене. Запропонував розійтися з Ольгою і почати спільне життя зі мною. Ідея мені сподобалася, особливо тому, що це вирішувало питання житла і дозволяло досадити надмінній Ользі.

Ми стали жити разом, але через кілька тижнів мені стало нудно; хотілося різноманітності і гострих відчуттів. Я усвідомила це, коли випадково зустріла Ігоря — одного з колишніх хлопців, з яким у нас були веселі часи. Ми пішли випити кави, розслабилися і опинилися в його квартирі. Це було весело і освіжаюче. Через два тижні ми повторили, і так почали зустрічатися для задоволення, без зобов’язань.

Поступово я повернулася до старого способу життя, зустрічаючись з різними чоловіками. Врешті-решт я пішла від Сергія, залишивши записку: «Я більше не хочу жити разом». Просто і без пояснень.

Неочікуваний поворот…

Через місяць я дізналася, що вагітна. Злякавшись, я повернулася до Сергія. Дізнавшись про вагітність, він запропонував одружитися. Я погодилася, не відчуваючи божевільного кохання, але вважаючи це найправильнішим і найлегшим рішенням. До того ж, це дозволяло уникнути повернення в нудне провінційне містечко.

Через рік після народження сина, я знову завагітніла — ще один хлопчик. Догляд за двома маленькими дітьми і ведення господарства віднімали весь час. Сергій багато працював, був амбітним і часто затримувався допізна. Можливо, він просто не поспішав додому до роздратованої дружини і шумних дітей. Я не була приємною компанією: втомлена, роздратована, без вільної хвилини. Чекала повернення Сергія, щоб почати скаржитися.

Але… прийшлося розплатитися.

Можливо, ви задаєтеся питанням, хто батько мого старшого сина. Сергій чи хтось із моїх колишніх? Я вважала це неважливим. Можливо, Сергій, а може, і ні. Говорила собі: «Усі роблять помилки, я була молодою, це не навмисно…»

Досі не знаю, хто батько мого старшого сина, і навряд чи коли-небудь дізнаюся. Всі вірять, що це Сергій — і він сам, і син, і наші близькі.

Але чи має це значення, якщо Сергій все одно перестав піклуватися про дітей? Не тому, що сумнівався в їхньому батьківстві. Одного вечора, коли дітям було 4 і 2 роки, я повернулася додому і знайшла записку: «Я подав на розлучення. Між нами нічого не виходить».

Ми розлучилися. Тепер я одна виховую дітей. Сергій виплачує аліменти, яких ледве вистачає. Принаймні, він залишив нам квартиру — жити в ній, поки діти не стануть повнолітніми.

А Сергій все ж одружився… на Ользі. І тепер вони чекають на первістка.