Connect with us

З життя

Подруга моєї дружини постійно потрапляє в халепи, хоча й не робить для цього нічого спеціально

Published

on

Марина, найкраща подруга моєї дружини, постійно потрапляє в різні неприємні ситуації, хоч нічого особливого для цього не робить. Така вже у неї доля, аномально невезуча.

Перший серйозний випадок стався з нею приблизно три роки тому.

Марина поверталася з роботи о дванадцятій ночі, залишила машину на стоянці й, як завжди, швидким кроком рушила в захоплюючий стометровий “марафон” до дверей під’їзду. Не добігла якихось трьох метрів.

З темряви з’явилися двоє в каптурах і наказали: “Стояти!”. Вимагали гроші, прикраси та інші цінності, а щоб жертва не вступила в неочікувану полеміку, ті лиходії вдарили Марину битою по голові.

Результат: струс мозку, велика гематома і різні дрібниці: сумочка з важливими документами, грошима, ключами та паспортом. Вийшовши з пітьми, наша бідолашна написала заяву в поліцію. Працівники неохоче відкрили справу, але швидко закрили її з формулюванням: “За неможливістю встановлення особи, яка підлягає відповідальності”.

Марині було дуже прикро, і вона не здавалася — пішла по квартирах і розпитала всіх мешканців будинку, які могли щось бачити чи чути.

Нарешті їй пощастило: знайшлася людина, у якої в ту ніч під під’їздом на машині був увімкнений відеореєстратор. Він, побачивши це вранці, приніс відео до поліції (приблизно в той самий час, коли Марина з перемотаною головою писала заяву). Його подякували, але сказали, що момент нападу видно погано, а слова взагалі не розібрати. Обличчя лише мелькались, коли вони бігли повз машину зі сумочкою, але, що обличчя? Звичні обличчя. Якби у цих парубків на футболках був написаний номер паспорта або адреса, тоді, можливо, але так Якщо у вас все, то дякуємо за сигнал і не заважайте працювати.

Марині довелося змиритися, а відео залишити собі на добру пам’ять.

З того часу чоловік намагався зустрічати її на стоянці, а діти спостерігали з вікна. Але чоловік теж був зайнятою людиною і іноді приїжджав пізніше. Так чи інакше, але іноді Марині доводилося одній йти від машини до під’їзду, і рано чи пізно сценарій майже повністю повторився. Різниця була в деталях: після удару по голові жертва не впала, а встигла пшикнути в злочинців з газового балончика, тому ударів було два (другий значно сильніший за перший).

А поліція навіть не відійшла від свого розслідувального плану і цього разу закрила справу ще швидше першої, адже жертва зовсім не побачила облич нападників.

Пройшов нервовий і важкий рік, за який чоловік зібрав валізи, попрощався й вирушив шукати легшого життя за кордоном, а Марина встигла змінити кілька місць роботи, зробити нову зачіску і ремонт у квартирі.

Одного разу наша героїня заїхала на автомийку і впізнала одного зі своїх нападників. Було видно, що його добре знають працівники мийки, та й він їх бачить не вперше, але в поліції відповіли категорично:

– Навіть якщо це він, нам нема чого йому пред’явити. Те відео не може бути доказом: воно розмите, і не зрозуміло: чи то він бив вас по голові, чи просто вийшов із битою, і взагалі він це? Ніхто не дозволить нам засідку на мийці влаштувати.

Минув ще один рік, за який головні болі затихли, Марина закохалася в “каменя” і навіть щасливо за нього вийшла заміж.

Незабаром стара справа про пограбування несподівано ожила, і обох нападників знайшли й посадили на дванадцять років за ґрати.

Одного вечора, під час години пік, Марина дуже спішила на важливу зустріч, залишила машину і пірнула в метро. Коли вийшла на вулицю, побачила довгий розріз на своїй улюбленій сумці, а всередині не виявила гаманця з грошима на відпустку. Марина для приличчя зробила кілька схлипів і негайно зателефонувала своєму чоловікові (благо, телефон не взяли):

– Але, Зая, ти будеш сміятися, але мене знову обікрали, напевно, в метро.

Чоловік, наче “каменя” активізувався:

– Маринка, не переймайся, все буде добре. Де ти?
– Біля станції Київська
– Не вимикайся, зайди назад у метро і як побачиш поліцейського, підійди та дай йому телефон. Розслабся.

Через півтори хвилини Марина вже сиділа в поліції метро, а навколо бігали працівники, пропонуючи чай: зелений, чорний або чорний з бергамотом.

Через дві години ввалився капітан з її кольоровим гаманцем у руках.

У гаманці було все, навіть гроші.

Добре бути заміжньою за генералом поліції.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − шістнадцять =

Також цікаво:

PL14 хвилин ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL30 хвилин ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ31 хвилина ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL41 хвилина ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ1 годину ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ2 години ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ2 години ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ2 години ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...