Пора готуватися до частування

Покривай на стіл

– Олечко, зустрінемося за три дні! І не забудь приготувати свій фірмовий м’ясний пиріг. Він такий смачнючий… – весело щебетала в трубку свекруха Тетяна Іванівна.

Ользі, однак, було не до веселощів. Дівчина завершила дзвінок і важко опустилася на стілець. Через кілька днів була Пасха, і всі родичі чоловіка Віктора збиралися у них.

– У вас така простора квартира, місця всім вистачить. Ми раніше тіснилися у наших маленьких кімнатках. А тут є де розгулятися! Буде місце для зустрічей нашої великої родини, – вирішила два роки назад свекруха.

Тепер Оля починала ненавидіти свою велику і простору трикімнатну квартиру, за яку ще довго потрібно виплачувати іпотеку. Лише через квартиру вся орава родичів приїжджала до Олі додому, влаштовувала безлад і заважала спати.

На кухню зайшов Вітя і поцілував дружину в маківку.

– Все з мамою обговорила? – запитав він.

– Так, святкувати знову будемо у нас. Вітя, – зойкнула вона, – може, ти поговориш з мамою?

Віктор насупився.

– Олю, ми ж вже це обговорювали. Ти дуже подобаєшся мамі, вона обожнює твою кулінарію! Як я можу їй сказати, щоб вона не приїжджала? Тим більше, мама вже на пенсії. Ти ж не змусиш її готувати на всіх? У неї вже немає стільки сил. Вона виховала чотирьох дітей, треба віддати їй належне. І заслужила відпочинок.

Кожен раз Оля піддавалася на вмовляння чоловіка. Але про себе вона думала: «А хто подбає про мене? Чому у свято я повинна годувати й обслуговувати цілий натовп?»

Проте скаржитися було безглуздо. Дівчина не хотіла сваритися з чоловіком і руйнувати сімейне щастя. Тому Оля наступного дня вирушила закуповуватися продуктами. А напередодні Великодня взялася за готування.

До пізньої ночі Ольга стояла біля плити, щоб приготувати на всіх. У гості повинні були прийти всі діти свекрухи з сім’ями. А це більше десяти людей!

– Чому я одна верчуся? Невже ніхто не може прийти допомогти? Гаразд, не твоя мама, але, може, хтось із жінок братів? Або всі теж на заслуженому відпочинку? – запитала вона чоловіка, вимішуючи тісто для пирога.

Вітя здивовано подивився на дружину

– Ти ж знаєш, що брати готувати не вміють, як і я. А невістки… Вони зайняті, в одних діти, в інших – робота. Я не можу просто так витягти їх з місця, Олю. Це неправильно.

– А мене можна? Я теж працюю. Ну і що, що з дому. Від цього я не втомлююся менше, Вітя.

– Не сердься, – чоловік обійняв Олю за талію. – Все буде добре. Ми всі разом зберемося, відсвяткуємо Пасху, всі будуть нахвалювати твою їжу. І в тебе підніметься настрій.

І Ольга знову поступилася. Вже вночі, падаючи в ліжко, вона від втоми не могла зімкнути очей. Здавалося, що після такого насиченого дня, вона повинна була заснути в лічені секунди. Але сон не приходив. І Оля думала, аналізувала, переживала.

«І навіщо мені їхні похвали? Я б теж хотіла прийти на все готове, не витрачаючи на це ні часу, ні грошей, ні сил».

Рано вранці, коли Оля тільки міцно заснула, її розбудив дзвінок телефону. Свекруха вирішила першою привітати сім’ю старшого сина. А потім Тетяна Іванівна повідомила:

– За годину ми всі будемо у тебе. Я ще вчора всім дітям повідомила, тож починай накривати на стіл, – голос свекрухи був бадьорий і веселий.

Ольга не могла піднятися з ліжка. У неї просто не вистачало сил, щоб розпочати цей день. Вона вже прокручувала в голові, як сервірує стіл, сто разів бігає на кухню, щоб подавати й приносити тарілки, а потім все це прибирає.

– Не хочу, – простогнала вона в подушку.

– Оля, ти чому ще в ліжку? Мама скоро приїде! І гості. – у дверях стояв Вітя і незадоволено дивився на дружину.

– Вже йду, – неохоче відповіла Оля і сіла. “Ти зможеш, справишся з усім, ти сильна”, – прошепотіла вона собі і потяглася у ванну вмиватися.

Дівчина всіляко підбадьорювала себе. Вона встигла все вчасно накрити і розігріти.

…За столом стояв гамір. Сім’ї ділилися враженнями, планами, розповідали історії. Поруч з Ольгою сиділа свекруха. І вона не втомлювалася голосно хвалити Ольгу:

– Як же наша Оленка смачно готує! Все так смачно вийшло, донечко. Я сама ніколи б такого столу не накрила, – свекруха широко усміхалася, стискала руку невістки і схвально дивилася в очі.

Оля нехотячи приймала вітання, але часто відлучалася зі столу. Вона виходила на балкон, щоб сховатися від гамору і шуму, від питань про дітей. Вони з Вітею вирішили трохи почекати, щоб стати на ноги. Але родичів це мало хвилювало.

– Оленко! – пролунав голос свекрухи.– Час подавати десерт. Куди ти втекла?

Двері на балкон відчинилися, і в невеликий простір увійшла Тетяна Іванівна.

– Ти куриш? – вражено запитала вона.

– Що? Ні, звичайно! – стрепенулася від питання Оля. – Просто вийшла подихати свіжим повітрям. Душно в квартирі.

– Так, так. Діти всередині, вікна не відкриєш. А то я вже подумала, що ти у нас балуєшся… Дивись, навіть не думай ні про що подібному, тобі ще мені онуків народжувати! – свекруха жартівливо пригрозила пальцем.

Ольга натягнуто усміхнулася. Але Тетяна Іванівна цього не помітила.

– Пішли, треба з-за столу прибрати і десерт подати.

– Йду…

Коли вони увійшли до залу, Тетяна Іванівна відразу сіла на своє місце. А Ольга залишилася одна. Вона зібрала брудні тарілки, віднесла їх на кухню, потім розставила на столі десерт і поклала перед гостями нові прибори. І все сама.

– Твій торт найсмачніший у світі, – знову похвалила свекруха.

Оля поспішила відступити на кухню. Вона почала мити тарілки, щоб чимось себе зайняти. У такі миті Оля шкодувала, що ще не купила посудомийну машину. Її придбання весь час відкладалося.

Через дві години гості почали збиратися.

– Вітенько, відвезеш мене додому? – запитала Тетяна Іванівна.

– Звісно, мамо, тільки ключі візьму.

Коли Оля залишилася у квартирі одна, вона пройшла до залу і втомлено впала на диван. Квартира була у повному хаосі. Багато гостей і кілька дітей зробили свою справу. Від учорашнього прибирання не залишилося й сліду.

– “Треба встати й усе домити, – сказала вона собі. – Якщо залишу, то завтра буду себе ще більше лаяти. Ех”…

З тихим зітханням Оля піднялася з ліжка. Вона взялася збирати брудний посуд, скатертину і рушники потрапили до прання. Стіл – у свій куток у залі. Першою справою вона перемила всі тарілки, прибори та склянки. Залишки їжі склала у контейнери. Потім Ольга пройшлася пилососом по всіх кімнатах, помила підлогу.

– “Я заслужила щось хороше за свою працю”…

Ольга набрала ванну, кинула у воду улюблену соляну бомбочку, запустила музику. Гаряча вода приємно розслабляла її затерплі і втомлені м’язи. Вона вперше за кілька годин взяла в руки телефон. Там на неї чекало повідомлення від чоловіка:

«Мама запропонувала залишитись. Буду завтра».

– “Я іншого і не очікувала. Як завжди…”

Віктор прекрасно знав, що Оля прибиратиме саме сьогодні. Але він погодився залишитись у матері, замість того, щоб допомогти дружині.

– “Як вони до мене ставляться, так і я буду. Всього наболдачило!” – вирішила вона для себе.

Цілий місяць пролетів непомітно. Наближався черговий свято. Дзвінок від свекрухи не змусив себе довго чекати:

– Оленко, покривай стіл! Ми приїдемо у п’ятницю святкувати день народження молодшого брата Віті.

– Звичайно, стіл на місці. Ось тільки готувати доведеться комусь іншому. У мене завал на роботі, викликають до офісу. Не знаю, коли звільнюся, – притворно печально зітхнула Оля. – Я навіть не знаю, чи зможу на святі бути…

– Що? Як це?..

– Робота, що вдієш.

– Ну добре, я щось придумаю. Так шкода… – зітхнула свекруха.

– Усього доброго, – Оля поклала трубку і усміхнулася.

Святковий вечір вона провела в гостях у подруги. А вранці змусила Вітю все прибирати, все ж у його брата був свято, а не у неї.

Коли наближався ювілей свекрухи, Оля вирішила взяти відпустку й вирушити до батьків у сусіднє місто. Своїй подарунок вона вручила заздалегідь, повідомивши заодно новину.

– Ах, але де ми будемо святкувати?

– Вітя вас впустить, просто мене вдома не буде.

– А готування?

– Можете щось замовити. Або ваші інші невістки щось приготують. Ви впораєтесь!

Наступні свята Оля була вдома. Але стіл обмежувався м’ясною нарізкою і магазинним тортом. Оля завжди повторювала одне і те ж:

– У мене зовсім не було часу, щоб готувати. Я в запарі по роботі. Можете щось замовити, якщо хочете.

Але ніхто не хотів відкрити гаманець і витрачати гроші. А до Нового року всі родичі зрозуміли, що сидіти на шиї у Ольги вже не вдасться. І їхнє бажання святкувати разом відразу пригасло.

Цей Новий рік Оля і Вітя зустрічали вдвох, що цілком влаштовувало дівчину. Її план спрацював. І піднімаючи келих з шампанським, вона подумала про себе, що вона молодець і за це треба випити).