СЕРДЦЕ ЗНОВУ ЖИВЕТЬ

СЕРЦЕ Б’ЄТЬСЯ ЗНОВУ

Оксана народила свою Софійку невідомо від кого. Як то кажуть, «посковзнулася» до шлюбу.

Так, за Оксаною активно залицявся один парубок. До шлюбу, правда, не запрошував. Зате був осліплюючи гарний і ввічливий.

Оксана брала залицяльника під руку й з гордо піднятою головою вела його повз бабусь-«соняшників», що сиділи біля під’їзду. Ці пенсіонерки завжди (наче соняшники за сонцем) повертали голови вслід усім, хто проходив.

Парубок ніде не працював. Волів літати по життю, як метелик. Оксана його годувала-поїла, спати клала поруч. Готова була стелитися кольоровим килимком на його шляху.

Але одного дня залицяльник заявив, що йому страшно нудно з Оксаною, що вона недостатньо цінить його, як жінка. Та й взагалі, могла б його на море хоча б раз вивезти, якщо любить…

Оксана проплакала тиждень. Потім порвала фото «недолюбленого» і спалила. Цілий місяць дівчина страждала на самоті. А потім вона зустріла Богдана.

…Якось ранком Оксана спізнювалася на роботу. Стояла й нервувала на автобусній зупинці. І раптом біля неї зупинилося таксі. Водій розчинив дверцята й запропонував підвезти дівчину. Оксана, не роздумуючи, сіла в авто.

Дорогою водій заговорив. Оксана відразу оцінила чоловіка. Він був середніх років, охайний, голий, стрижений, випрасуваний. А ще дівчину вразила гідність таксиста. Весь його вигляд видавав турботливу жіночу руку. Оксана вирішила, що це рука мами.

Богдан (так представився новий знайомий) був повною протилежністю першого. Оксана, не вагаючись, залишила йому свій номер. Їй захотілося продовжити знайомство. Це був єдиний раз, коли дівчина проїхалася в таксі безкоштовно.

…Молоді люди почали зустрічатися. Богдан сипав Оксані квітами, дарував подарунки, ніжно кохав.

Якось навесні вони гуляли лісом. На душі було легко й радісно. Оксана почала збирати проліски. Богдан, побачивши захоплення дівчини, теж приєднався. «Урожай» зібрали. Оксана зі своїм букетиком сіла в машину.

Богдан сів за кермо, а свій великий пук пролісків акуратно поклав на заднє сидіння. Оксані відразу спало на думку: «Дружині». Перепитати не наважилася. А раптом він одружений? А вона за півроку вже звикла до чемного Богдана. І Оксана вибрала солодкий самообман. Промовчала…

Але незабаром до Оксани прийшла дружина Богдана. Привела з собою двох малих діток і сказала:

— Ось, голубко, виховуйте їх! Вони дуже люблять тата!

Оксана, остовпіла, лише вимовила:

— Вибачте, я не знала, що Богдан одружений. Вашу родину руйнувати не збираюся. Під чужим порогом гнізда не витиму.

Того ж вечора Оксана поставила крапку на «жонатому».

…Наступним коханим був Гія.

Він був грузином. Їхній роман із Оксаною був швидкоплинним. Цей чоловік ураганом увірвався в її життя й вихром зник.

Оксана познайомилася з Гією на дні народження подруги. Він відразу взяв в оборону лагідну дівчину. Оксана не чинила опору й піддалася натиску харизматичного чоловіка.

Гія підкорив її широтою душі, щирістю, оптимізмом. З ним їй було неколи сумувати. У Гії завжди були запасливі безкінечні розваги. Здавалося, в нього ніколи не було проблем. Оксана готова була бігти за ним на край світу. Але, на жаль…

Рік Гія носив на руках свою Оксану. А потім поїхав до Грузії. Не прижився в Україні. Чи то клімат не підійшов, чи то хвора мати покликала…

Оксана почувалася покинутою й нікому не потрібною. Вирішила: «Досить страждань. Житиму сама. Зате без сліз».

Але коли Оксана змирилася з долі самотньої жінки, з’ясувалося, що під її серцем зав’язалося нове життя. Вона, почувши звістку, остовпіла! Хто буде батьком дитини? Як далі жити? Як не збожеволіти від усього цього?

…Народилася дівчинка. Оксана назвала її Соломією. Дівчинка стала сенсом її життя. Соломія була схожа на Гію — такі ж кучері, чорні очі й чарівна посмішка. І це Оксану чомусь тішило. Може, тому, що вона кохала його, як нікого. Дивлячись на Софійку, Оксана згадувала веселі безтурботні дні, проведені з Гією.

Звісно, часом хотілося вити від безвиході, від заздрощів до заміжніх подруг. Але виховання Соломії забирало весь час. Тож на сльози не було нагоди.

…Першого вересня Соломія пішла до школи.

За партою її посадили з хлопчиком на ім’я Олесь. Софійці він відразу не сподобався. А Олесь назвав дівчинку «кучерявим дурнем».

Діти почали ненавидіти один одного. Вчительці довелося розсадити першоклашок. Але на перервах Олесь і Соломія все одно встигали посваритися.

Оксана прийшла до школи дізнатися, чому її донька повертається дОксана взяла Соломію за руку, подивилася на осіннє небо, де вже займалися перші зірки, і з раптовою ясністю зрозуміла — життя продовжується, і в її серці знову забилося щастя.