Серце, сповнене любові

Любляче серце

Артем стояв біля вікна й дивився на залитий сонцем двір. У сусідній хаті був крамниця «Сільпо», і люди ходили туди через подвір’я, скорочуючи шлях. Але люди Артемові були байдужі. Він чекав одну-єдину — Соломію.

Скільки він жив у цьому будинку, стільки був закоханий у неї. Соломія на два роки старша й мешкала двома поверхами нижче. Нічого особливого, дівчина як дівчина, таких мільйон. Але для Артема вона була особлива. Серцю ж не накажеш. Воно покохало — і нічого з цим не вдієш.

Вона здавала випускні іспити й збиралася вступати до медичного училища. Тепер він не зможе йти за нею до школи, не побачить її на перервах. Залишалося вартувати біля вікна, аби побачити її хоча б на мить.

Соломія не звертала на нього уваги. Для неї Артем був лише хлопчиськом із сусідньої квартири. Тому він і приховував свої почуття. Боявся, що вона відштовхне школяра. Він чекав свого повноліття, закінчення школи, аби зізнатися. А коли отримав атестат і готувався до вступу до університету, Соломія раптом вискочила заміж. Буквально вискочила.

З вікна Артем бачив, як під’їхала прикрашена стрічками срібляста іномарка, як високий парубок у темно-синьому костюмі вийшов і нетерпляче ходив біля машини, час від часно поглядаючи на вікна другого поверху. Нарешті із під’їзду вибігла Соломійка в білій сукні, мов у хмарці з тюлю. Зістрибнувши зі сходів, вона підвернула ногу й упала прямо в обійми нареченому, який встиг її підхопити. Він посадив наречену в авто й зняв туфельку, щось обговорюючи з водієм. Артем здогадався — зламався каблук.

Матір Соломії винесла білі кросівки. У них вона й пішла під вінець. Не було часу їхати по нові туфлі.

Цю історію обговорював увесь будинок, та й що там будинок — увесь двір. Усі, мов на підбір, вважали це поганою ознакою: шлюб не триватиме довго, і щастя не принесе.

Після весілля Соломії Артем два дні пролежав на дивані, обернувшись до стіни. Мати вже збиралася викликати лікаря, думала, що син захворів. На третій день він підвівся і знову зайняв своє місце біля вікна. Але Соломія зникла. Мати розповіла, що наступного дня після весілля молоді поїхали на море. Артем боявся, що вона переїде до чоловіка, і він її більше не побачить. Але через два тижні засмагліша й ще гарніша Соломія знову йшла подвір’ям. Вона повернулася! Серце Артема мало не вистрибнуло з грудей від радощів.

Мати Соломії поїхала до старшого сина, у якого нещодавно народилася донька. Вирішила не заважати молодим влаштовувати своє життя. Час минав, а Соломія з чоловіком жили щасливо, попри всі передбачення.

Життя налагодилося, Артем знову міг бачити предмет свого захоплення щодня. Хоча тепер поряд із нею часто був її чоловік. На його радість, через півроку вони таки розлучилися.

Цю новину мати розповіла йому під вечерю. Ознака справдилася — шлюб не протримався довго. Звідки дізналися, неясно, але ходили чутки, що до Соломії приходила перша дружина її чоловіка. У них був маленький син. Вони посварилися й на емоціях розійшлися, але потім чоловік зустрів Соломію й одружився, продовжуючи навідувати сина. З колишньою дружиною у них налагодилося, але зізнатися новій він не наважувася. Тож перша дружина сама все розповіла Соломії.

— Вирішуй сама. Він любить сина, тягнеться до нього. І я його давно пробачила. Змирися й відпусти. Ти ще знайдеш своє щастя.

Соломія, звісно, відпустила. Артемові здавалося, ніби він чув, як вона плаче, хоча через стіни нічого не міг чути. Три дні він чекав біля вікна, але Соломія не з’являлася. Раптом вона щось зробила з собою? Від цієї думки всередині стало холодно, і він побіг до неї. За кілька стрибків подолав чотири прольоти сходів і подзвонив у її двері.

Вона відчинила, заплакана й змарніла, але в її припухлих очах була надія. Побачивши Артема, Соломія пішла в кімнату, впала обличчям у диван і заридала. Він несміливо увійшов. Вид ридаючої дівчини розривав йому серце. Він присіВін обережно сів поряд, обняв її, і в цю мить усі його страхи зникли — все буде добре, бо щире кохання завжди знайде свій шлях.