«Скелет у посылці»: як свекруха зламала моє терпіння»

«Сором у пакеті»: як свекруха разрушила моє терпіння

Сьогодні Мар’яна розбирала речі у шафі, коли раптом почула дзвінок у двері. На порозі, широко посміхаючись, стояла свекруха — Ганна Іванівна.

— Привіт, доню! Завітала на чайок, — промовила вона жвавою мовою.

— Заходьте, — Мар’яна примусила себе посміхнутися, хоча в душі відчула напругу. — Тільки трохи приберусь, і будемо чаювати.

Вони пройшли у вітальню. Мар’яна продовжувала складати одяг, а свекруха сіла у крісло і пильно стежила за її діями.

Раптом Ганна Іванівна помітила пакет із покупками біля крісла. Зазирнувши всередину, вона здивовано скрикнула:

— Мар’яно! Що це за безчестя?!

— Знову наробила тряп’я! — не схвалила свекруха, кидаючи погляд на пакети на дивані.

— Це давні покупки, — втомлено відповіла Мар’яна. — Просто розбираю шафу.

— Мій син знає, на що ти витрачаєш гроші? — язливо запитала Ганна Іванівна.

— Я теж заробляю, до речі, — сухо відповіла Мар’яна, пришвидшуючи прибирання.

Але свекруха не заспокоїлася. Вона витягла із пакета сукню і почала її оглядати.

— У такому хтось, може, і ходить, але не дружина мого сина, — знизуючи плечима, промовила вона.

— На ній ж бирка, — холодно зауважила Мар’яна. — Отже, ще ніде не була.

— І дуже добре! — буркнула свекруха, повертаючи сукню. — Тобі вже не вісімнадцять, щоб молодитися!

— Мені двадвацять дев’ять, а не п’ятдесят, — з іронією нагадала Мар’яна.

— Жінка у твоєму віці має носити щось скромніше, а не виставляти себе напоказ, — засумнівалася Ганна Іванівна. — Ось чому в мене досі немає онуків!

— І причому тут мій одяг? — ледве стримуючись, спитала Мар’яна.

— Зрозуміло ж: якщо так визираєш, значить, шукаєш собі когось, — з упевненістю заявила свекруха.

Мар’яна зблідла від злості:

— Тобто, на вашу думку, заміжня жінка має ходити в мішку?

— Жінка повинна виглядати гідно! — перекрила її Ганна Іванівна. — А ти… А твоя білизна!

— Ви лізли в мої речі?! — скрикнула Мар’яна.

— Ніхто ніде не ліз! — відмахнулася свекруха. — Просто побачила у ванній. І знаєш що? Така білизна — це сором для порядних жінок!

— Ви серйозно? — Мар’яна стиснула кулаки. — Може, мені купити спеціальний офісний комплект?

— Пристойна жінка такий одяг навіть не купує! — Ганна Іванівна навіть вдарила кулаком по кріслу.

— Я маю право виглядати гарно, — скрізь зуби проговорила Мар’яна.

— Ти спеціально так одягаєшся, щоб інші чоловіки тебе оглядали! — театрально звела руки свекруха.

— Думайте, що хочете, — втомлено сказала Мар’яна. — Але носитиму те, що подобається мені.

— Із тобою не можна спілкуватися! — буркнула Ганна Іванівна, вийшла і грюкнула дверима.

Коли з роботи повернувся чоловік, Олег, Мар’яна одразу розповіла йому про все.

— Мама казала, що ти занадто яскраво виглядаєш, — нервувато посміхнувся він. — Не звертай уваги. І… постарайся не носити прозорі колготки біля неї.

— Їй взагалі нічого не подіб— Та вона завжди знайде до чого причепитися! — вибухнула Мар’яна.