Свекруха була чудовою, доки не відмовилася платити за дитсадок онука.

Свекруха була чудова, поки не відмовилася платити за дитячий садочок онукові.

Моя сім’я живе дуже скромно. Ми виховуємо сина, якому лише три роки. На початку року я віддала його до садочка і повернулася на роботу, оскільки моя декретна відпустка закінчилася, але це не дуже вплинуло на наш бюджет. Ми все ще живемо у складних умовах. Купуємо лише найнеобхідніше, але навіть так не завжди можемо звести кінці з кінцями.

Щомісячна плата за садочок становить близько восьми тисяч гривень. Це нам підходило. Ми не записували дитину на додаткові заняття, оскільки це було нам не по кишені.

Якось навідалася свекруха. Пробула у нас два тижні. Гралася з онуком, відводила і забирала його із садочка. Через місяць прийшов рахунок із садочка на тринадцять тисяч гривень. Я була шокована! Виявилося, що свекруха вирішила записати онука на кілька додаткових занять, зокрема, на логопедію, спорт і танці.

Коли місяць завершився, я все скасувала. Проте за весь місяць потрібно було вже платити. Ми з чоловіком почали думати, де взяти гроші. Чоловік запропонував позичити у матері. Так і зробили. Після того, як повідомили, на що потрібні гроші, свекруха заявила, що згодна заплатити за додаткові заняття онукові. Після розмови чоловіка з мамою я отримала гроші на рахунок із приміткою «для онука».

Відверто кажучи, спочатку я почула сором, що свекруха вирішила нам допомогти. Які ж ми із чоловіком батьки, якщо не можемо утримувати свого єдиного сина? Згодом я звикла до щомісячних переказів від свекрухи і зрозуміла, що в цьому немає нічого поганого. Це все ж як подарунки чи іграшки для нього.

Свекруха платила за заняття онука два роки. Вона ніколи не затримувалася з оплатою. Ми навіть не нагадували їй, ані не просили. Настав час записати сина до першого класу. У нього були прогалини в навчанні, і ми хотіли відправити його на приватні заняття, але вони не були безкоштовними. За ці два роки ми з чоловіком так і не поліпшили наше фінансове становище. Знову виникла проблема оплати. Як же ми могли підготувати сина до школи без цих занять? Він був би хорошим учнем, якби вмів писати та читати. Інакше міг би відставати від програми.

Я зателефонувала свекрусі і почала вмовляти, щоб вона відмінила логопеда. Син вже добре говорив, і логопед не був потрібним. Натомість кошти можна було б направити на підготовчі заняття в школу. Свекруха обурено заявила, що не платитиме за підготовчі заняття, хоча логопеда відмінить, і їй буде легше.

Через кілька днів я пішла на манікюр, а чоловік і син поїхали до бабусі. Коли я повернулася додому, помітила, що чоловік роздратований і невдоволений. Я відразу зрозуміла, в чому річ. Онук сказав бабусі, що більше не ходить на жодні заняття, а починає підготовку до першого класу. Мати чоловіка страшенно розлютилася. Назвала нас брехунами і звинуватила в підлості. Додала, що ми більше не отримаємо від неї грошей і що повинні повернути те, що вона витратила минулого місяця.

Я зателефонувала їй, запропонувала мирні перемовини, але вона навіть не вислухала мене. Чітко заявила, що не дозволить себе обманювати, і що для неї це занадто, а за уроки ми маємо платити самі.

Я не знаю, що мені робити зараз. Свекруха більше не платить за додаткові заняття, а чоловік, як на біду, встав на її бік. Вочевидь, вона його переконала. В неї це добре вийшло.