Свекруха намагалась встановити свої правила в моєму домі, але я нагадала, хто тут господиня.

Сьогодні щось трапилося, що змусило мене червоною рискою підкреслити, хто тут господиня.

Моя свекруха вирішила, що в моїй хаті будуть панувати її закони. Я нагадала їй, хто справді головує тут.

Так склалося, що довелося впустити свекруху до своєї хати. Не тому, що я цього хотіла. Просто мій чоловік – чудова людина, і він щиро благав допомогти – його мати опинилася в складній ситуації. Я зціпила зуби і погодилась. Хотіла зберегти мир у родині. Але, схоже, його мати про це швидко забула.

Вона почала впроваджувати в моєму домі свої правила, ніби це її власні стіни. Хоча я одразу ж попередила – квартира моя, і я не дозволю втручатися у своє особисте. Наші стосунки з нею ніколи не були теплими. Їй завжди не подобалось, що я не танцюю під її дудку. А мене дратувала її звичка тиснути та вчити життя.

Вона миттєво побігла скаржитися моєму чоловікові. Але він розсудливий – не піддався на її наговори. Його мати з самого початку важко приймала той факт, що квартира належить мені. Її лютувало, що вона не може нав’язати свою волю, як звикла.

У свекрухи є молодша донька – Оля, на чотири роки молодша за мене. Рік тому вона вийшла заміж, вже будучи вагітною. Молоде подружжя оселилось у батьків чоловіка, але довго там не витримало. Через півроку, після народження дитини, Оля втекла назад до матері. Свекруха в сльозах кричала:

— Замучили мою дитину! Яка їй дісталася свекруха – гадюка, а не жінка! Все норовить вкусити, принизити, образити! Ну як так можна з невісткою?

Я ледь не реготала. Адже ця «жахлива» свекруха – точна її копія. Дзеркальне відображення. Що ж, по заслугах – як то кажуть.

Оля не розлучилась, чоловік продовжував допомагати грошима. За місяць він повернувся до дружини – тепер уже в однушку свекрухи. Там, звісно, було тісно, і вона ночувала на кухні. Із зятем вона не ладнала, а Оля, що найсмішніше, підтримувала чоловіка в сварках із матір’ю:

— Мам, не смій руйнувати мою родину!

Тоді я сказала свекрусі прямо:

— Може, попросите їх зняти житло?

— Та на що вони знімуть? Оля в декреті, чоловік заробляє копійки. Що вони собі дозволять?

— Це їхні проблеми. І до нас вони не мають жодного відношення.

Але вона почала частіше приходити до нас. Спочатку скаржилась на долю, потім – на біль у спині через сон на кухонному дивані, далі – на сварки із зятем. А потім заявила:

— Я більше не можу з ними жити! Можна я до вас? Трохи на час?

Я хотіла відмовити. Але чоловік благав:

— Мама побуде в нас лише два місяці. Я говорив із Олею, вони скоро знімуть житло.

Я здалась. Але одразу поставила умови. Свекруха кивала: «Звісно, доню, все розумію». Перші два тижні вона була тихою, як мишка. А потім почалося.

Вона перетворила мій дім на полігон для своїх експериментів. То серветки свої скрізь розкладе, то картини перевісить, то шторки змінити запропонує. Я спершу терпіла. Потім почала скаржитися чоловікові. Він пробував поговорити – марно. Місяці йшли, а «тимчасово» перетворилося на півроку. Оля, як я й припускала, переїжджати не збиралася.

Свекруха все частіше причеплювалася до мене: «Ти воду даремно ллєш!», «Ти неправильно готуєш!», «Ти не вмієш прибирати!» Одного разу вона викинула всю мою побутову хімію, купила якесь сіре мило, що смерділо на всю хату. Сказала: «Хімія – це отрута, будемо як колись!»

А ще постійно викидала їжу з холодильника, навіть щойно приготовану. Говорила: «неправильна енергетика» або «некорисне для мого сина». Я вибухнула. Не стала стримуватись, не побігла до чоловіка – сама вилила все, що накопичилося:

— Ви живете у МОЇЙ хаті. Я дозволила вам залишитися – ТИМЧАСОВО. Термін сплив. Збирайтеся і повертайтеся до доньки. Мені не потрібна друга мати. Я вже доросла і не дозволю, щоб мені вказували, як жити у МОЇМУ домі!

Свекруха надулась. Коли чоловік повернувся, почала скаржитися. А він розвів руками:

— Розбирайтесь самі. Я втручатися не буду.

Тоді вона пішла ва-банк: почала твердити, що «старша і мудріша», що «я маю бути вдячна» їй за все. І тут я поставила крапку:

— Вдячна? За що – за те, що ви перетворили мій дім на пекло? Я вас не просила мене вчити. І вже точно не дозволю робити з моєї оселі філію психлікарні!

Я дала їй місяць на збори. Нехай самі вирішують свої житлові проблеми. Чому я маю бути заручницею їхнього хаосу? Із донькою вона не впоралась, а тепер вирішила зіпсувати життя мені?

Ні, дякую. Досить. У моїй хаті – мої порядки.