Тайна, що залишилася назавжди

Таємницю із собою не забрала

Після закінчення педагогічного університету Ярина повернулася до рідного міста дуже хотілося викладати у своїй колишній школі. Ще вчилась тут, всі знали, що мріє стати вчителькою, і навіть не сумнівалися в цьому.

Наша Яриночка наполеглива, досягне свого, казали про неї однокласники й навіть педагоги.

До школи увійшла впевнена в собі молода жінка, зайшла до кабінету директорки:

Добрий день, Ганно Семенівно.

Добрий день підняла голову директорка й уважно глянула поверх окулярів. Ой, Ярино Родигіно, чи це ти?! і підвелася з місця.

Я, Ганно Семенівно, власною персоною. Обецяла ж, що повернуся сюди вчителювати, і подала документи.

Рада бачити, Ярино як твоє по батькові? Романівно? Отже, Ярина Романівна учителька історії. Молодець, здійснила свою мрію.

Так Ярина стала вчителькою. Старшокласники спочатку випробовували її терпіння, але зрештою поважати почали. А це вже багато про що говорить.

Незабаром Ярина познайомилася з Олегом він працював інженером на місцевому заводі. Зустрічались, дружили, а потім і одружилися. Ще на початку стосунків Олег запропонував:

Давай одружимося, але дітей поки не заводимо. Спочатку на ноги станемо, а потім уже й про таке подумаємо.

Згодна, але тягнути довго не будемо рік-два. Бо яка ж сімя без дитини?

Так і вирішили. Але минув і третій рік їхнього шлюбу, коли раптом «доброзичливці» повідомили Ярині, що Олег має роман на стороні. Вона миттєво повірила бо той і справді був гарним хлопцем, жартівником, і жінки навколо нього крутилися.

Була сварка, і Олег зізнався, що так, було таке, але клявся:

Пробач, Яринко, більше таке не повториться. Я знаю, що тебе скривдив.

Ярина була розчарована, деякий час вони жили, як сусіди, але чоловікові вдалося повернути її довіру. Вона ніби забула. Принаймні, Олегові так здавалося вони більше не згадували про той інцидент. Він став ідеальним сімянином, особливо коли дізнався, що дружина вагітна. Вона поставила його перед фактом:

Олеже, у нас буде дитина. Я її народжу, навіть якщо ти проти.

Та я ж не проти, одразу погодився він.

Народилась гарненька донечка Оленка. Зявилися приємні клопоти, інколи не висипалися, але жили щасливо. Олег більше не дивився на інших жінок. Обожнював своїх дівчат і дружину, і дочку.

Зовні вони були ідеальною парою.

Минали роки. Ярина, незважаючи на приховану образу, створила в сімї атмосферу любові. Але зраду не забула носила цю таємницю в собі. Збоку їхнє життя виглядало ідеальним, і багато хто їм заздрив.

Дівчатка, сьогодні їдемо в цирк! Купив квитки, оголосив Олег.

Тату, я хочу-хочу! раділа Оленка. Мамо, я вдягну синю сукню з бантом!

Яка ж ти в нас гарненька, сміявся батько, дивлячись, як дочка крутиться перед дзеркалом, а її світлі кучері так і грають.

Оленка була слухняною дитиною, вчилася відмінно. Ярина Романівна пишалася дочкою. Часто колеги жартували:

Оленка, мабуть, теж педагогічний обиратиме?

Та ні, вона у мене технарь! Їй, здається, треба було хлопчиком народитися і фізику розуміє, і з татом біля машини в гаражі постійно, посміхалася Ярина.

Шкільні роки проминули швидко, і ось Оленка вже студентка політеху. Вчилася в іншому місті, додому приїжджала на канікули.

Доню, як навчання? цікавився Олег.

Все добре, тату, не хвилюйся.

Минуло більше двадцяти років їхнього шлюбу, дочка виросла. І за ці роки ніхто так і не заговорив про другу дитину. Можливо, кожен думав про це потайки, але голосАле одного разу Оленка знайшла в маминих речах старого листа, і правда, яку він приховував, змінила їхнє життя назавжди.