Твоя дружина псує нам всі свята, – сказала мати сину

— Твоя дружина зіпсувала нам усі свята, — оголосила синові мати.

— Оксана запрошує нас усіх завтра до ресторану чи кав’ярні, — радісно повідомив матері по відеодзвінку Олег.

— Добра думка, але нехай Оксанка сама заздалегідь обере місце, щоб ми знову не міняли локацію під час замовлення, — спокійно попросила синка Тетяна Михайлівна.

— Ми вже вирішили. У нас на Подолі відкрилася нова закусочна — завтра її й перевіримо, — байдуже продовжував витріщати син.

— Нова… Гаразд, надішли адресу й напиши, о котрій нам з батьком прийти, — з покорою погодилася жінка.

— Вважай, уже відправив, — відрубав чоловік і завершив дзвінок.

Незабаром на телефон Тетяни Михайлівни прийшло повідомлення з часом та адресою. У жінки було дві невістки та зять, із усіма вона ладнала, окрім Оксани.

Свекруха не лізла у життя снохи, не нав’язувала порад, навпаки — намагалася триматися подалі й мінімізувати спілкування.

Справа була в тому, що дівчина не вміла поводитися за столом і не мала жодного поняття про такт.

Кілька місяців тому родина збиралася в ресторані, і замість насолоди їжею та розмовами всі слухали викрутаси Оксани.

То страва не подобалася, то офіціант «не так подивився», то меню «нудне». Через останнє родині довелося за вечір змінити три заклади.

Навіть тоді дівчина знайшла причину нарікати. Вона замовила салат і попросила не додавати цибулю.

— Ваш салат, як ви й хотіли, без цибулі, — промовив офіціант, ставлячи тарілку перед Оксаною.

— А це що тут лежить? — з гримасою спитала вона, вказуючи на гілочку кропу.

— Кріп для прикраси, — здивовано відповів хлопець.

— А я просила його додавати? — надула губи невістка.

— Якщо бажаєте, заберу, — запропонував офіціант.

— Заберіть весь салат! Принесіть мій молочний коктейль, — гордовито відвернулася до вікна Оксана.

Її вимоги виконали, але вечір був зіпсований. Невістка сиділа надутою, поки родичі їли й сміялися. Відтоді спільні походи до закладів із нею нагадували катування.

Навіть домашні посиденьки не обходилися без скандалів. Дівчина отруювала будь-яке свято своїми витівками.

Навіть на поминках тітки Олега вона встигла відзначитися.

— Хто готував ці млинці? Вони ж гумові! — скрикнула Оксана під час тризни.

— Серденько, можна ж тихіше — просто не їж їх, — намагалася вгамувати сноху Тетяна Михайлівна, помітивши осудливі погляди родичів.

— А що тут взагалі їсти? Навіть моїй собаці готую краще. Горілка та сік — теж кепські, — з огидою скривилася дівчина.

— Ми прийшли пом’янути, а не бенкетувати. Будь ласка, втихомирся, — прошепотіла свекруха.

— От тому й пом’янути нічим! — буркнула Оксана.

Здавалося, інцидент забувся, але через кілька днів Тетяні Михайлівні дзвонили родичі й розповідали, як Оксан