Connect with us

З життя

Ти справжній чоловік чи ні?

Published

on

Давно то було…

— Знову сусіди зверху гуляють, ну скільки можна? Третя година ночі! — Оксана розбудила мирно сплячого Тараса, штовхаючи його ліктем. — Чуєш, як вони ревуть? Іди розберись!

— Оксанко, я так добре спав… Завтра в рейс, — пробурмотів він сонно. — Заспокоються скоро, дай поспати.

Та ледве він збирався повернутися на бік і знову поринути у сон, як дружина різко штовхнула його:

— Чоловік ти чи хто? — прошипіла вона. — Іди скажи цим дурням, аби замовкли! Завтра в мене зустріч з подругами. Прийде Олеся і знов хвалитиметься, що губи «накачала» та ніс «підправила». А я що? Прийду з опухлим обличчям? Їй уже тридцять, а жодної зморшки!

— Та в неї чоловік — пластичний хірург, а не водій фури, Оксанко, — намагався заспокоїти її Тарас. — А ти в мене і так красуня. До того ж, ти постійно в салонах — майже прописалась там.

Та Оксана розлютилася ще більше. Вона сіла на ліжку і злісно глянула на нього:

— Ти знущаєшся? Кілька разів на тиждень до косметолога — це, по-твоєму, розкіш? Я теж хочу такі губи й ніс! А шуба? Коли ти мені норкову купиш, га?

— Та я ж нещодавно іпотеку за твою квартиру закрив, яку ти до шлюбу купила, ще й кредит за авто віддавати. Домовлялися ж: спочатку машина, потім шуба. Чого так розігралась?

— А мамі своїй пуховик купив! — не відступала Оксана.

— У неї тоді всі гроші на ліки пішли, пенсія мала. Та й не такий дорогий той пуховик був.

Тарас хотів обняти дружину, але вона була переповнена злостю.

— Шубу купити не можеш, пластику оплатити не можеш, то хоча б зроби так, щоб я виспалась! Іди й заспокой цих недоросликів!

Тарас зрозумів, що спокою не буде, і, відчуваючи якусь провину, почав одягатись.

…Ще п’ять років тому ніхто з друзів Тараса не повірив би, що він одружується зі своєю зарозумілою однокласницею Оксаною. Хоч він і закохався в неї ще з дев’ятого класу, дівчина ніколи не відповідала взаємністю, обираючи хлопців кращих і багатших. Навіть коли він закінчив технікум і знайшА коли Тарас згодом повністю одужав і одружився з Полею, зрозумів, що справжнє щастя — це не розкіш, а тиха радість поряд із людиною, яка любить тебе таким, який ти є.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три + 16 =

Також цікаво:

CZ11 хвилин ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ16 хвилин ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...

CZ29 хвилин ago

Manžel pod cizí jménou v mobilu

Petra zahlédla jeho auto před domem kolegyně a nespustila jedinou slzu. Co udělala potom, bylo mnohem horší pro něj i...

CZ30 хвилин ago

Dveře, za kterými se rozhodlo o dvou životech

Jmenuju se Petra Hrubá, dvacet šest let pracuju jako noční vrátná v jednom z panelových domů na Jižním Městě v...

HE2 години ago

המזל”ט של בן אדר

ים התיכון היה אפור בשקיעה כשרונית כהן יצאה מהמונית ליד מלון דיוויד אינטרקונטיננטל בתל אביב, והבטיחה לעצמה שהערב הזה יחתום...

CZ4 години ago

Dva roky do penze – a zlatý retrívr, co nejde od hrobu

Jana Veselá stála v kuchyni jejich řadovky v Ostravě-Porubě a krájela papriku na večeři, když Zdeněk přišel s novinou, která...

CZ5 години ago

Pán Dvořák a křídy, které rozdělily dům

Svítání na Žarošické bylo šedé a vlhké, a první věc, kterou jsem to ráno ucítil, nebyla vůně kávy, ale podrážka...

CZ5 години ago

Orel u modré misky mi vrátil bratra, kterého jsem myslel, že jsem ztratil

Jmenuju se Radek, je mi sedmnáct a ještě loni v červenci jsem skoro nemluvil s nikým kromě mámy. Tohle je...