У суботу на ринку зустріла свою колишню свекруху. Вона дуже змінилася, постаріла. Раптово

У суботу на базарі я зустріла свою колишню свекруху. Вона сильно змінилася, постаріла. Я одразу підбігла до неї, привіталася і почала розпитувати про життя. Вона не скаржилася на свого сина, але я відразу зрозуміла, що їй важко. Вона пішла, але попросила зателефонувати їй наступного дня. Мені шкода мою колишню свекруху, в її квартирі я прожила цілих 10 років, і мені з нею було добре. Потім син привів нову невістку, сказав, що вона буде кращою за мене.

З чоловіком я жила в квартирі свекрухи 10 років. Петро одразу сказав, що нам не потрібно купувати власне житло, оскільки його мати, крім нього, нікого не має, тому квартиру ми успадкуємо. Його слова якось дивно для мене прозвучали, так не слід було говорити. Коли я почала жити зі свекрухою, помітила, що вона дуже спокійна і добра жінка. Від неї віє тепло.

Після весілля чоловік повністю змінив своє ставлення до мене, навіть поява маленького сина нічого не змінила в нашому житті. Я не відчувала себе у стосунках. Тільки зі свекрухою могла щиро поговорити. Ніколи не казала нічого поганого про її сина, з поваги до неї, але вона сама все розуміла. Вона дуже допомагала мені з дитиною протягом усіх цих років.

Вона відводила сина в дитсадок, а пізніше до школи, завжди готувала їжу. Минули 10 років, і мій чоловік, несподівано для всіх нас, сказав, що подає на розлучення. Одразу заявив, що нікуди не йде, буде тут жити, бо це його дім. А я повинна виїхати. Тоді вперше свекруха втрутилася в нашу розмову, попросила сина задуматися, зберегти родину, подумати про дитину. Але всі ці розмови були марними, бо чоловік вже прийняв рішення, нікого не збирався слухати. Я зібрала речі і пішла. З ним оселилася його нова дружина. Я винайняла кімнату у однієї жінки.

Зараз важко, бо заробляю копійки, і разом з дитиною живемо в чужому домі. Жінка, з якою ми зараз живемо, не видається поганою, але з важким характером, їй постійно щось не подобається, усе, що я роблю, не так. Навіть мій син і я почали обідати в своїй кімнаті, щоб її не бачити.

Одного дня на місцевому базарі я зустріла свою свекруху, її очі були сумними. Вона не скаржилася на сина, але я зрозуміла, що вона також не живе сама у своєму домі. Ми дуже відверто поговорили, вона попросила мене зателефонувати їй. Я співчуваю своїй свекрусі і взяла б її до себе, ми жили б разом, вона б мені допомагала, вона добра людина, але сама не маю де жити. Що мені робити?