Втекла від чоловіка з занедбаного села, потрапила у ведмежу пастку й думала, що це кінець, втрачаючи свідомість…

Тікаючи від чоловіка з закинутої селища, потрапила у ведмежий капкан і подумала, що це кінець, втрачаючи свідомість
Озирнувшись у незнайомій кімнаті, Оксана тихо зітхнула. Голова крутилася, ніби їй вдарили по потилиці, а память мов провалилась у порожнечу вона не могла згадати, що сталося й як опинилася тут. Тіло ніяло, мов після довгого лежання, та не слухалося. Спробувавши встати, вона з жахом зрозуміла, що скована руки й ноги були міцно звязані. Паніка охопила її, і вона почала вириватися на ліжку, викликаючи неприємний скрип.
Ну, нарешті очуняла, почувся холодний голос. Нічого. Поїси ще трохи. Зрозумієш, як помилялася, а тоді я тебе відпущу. І ми повернемось додому.
У цю мить Оксана згадала все. Вона домовилася з чоловіком Віктором про розлучення. Він погодився, але потім удар. Він не збирався відпускати її. «Ти моя, говорив він, і якщо не розумієш цього, я навчу тебе». Але Оксана вже не могла терпіти його постійні зради. Після першої пробачила, дала шанс. Після другої ні. Кохання давно згасло, лишились лише страх і огида до цих отруйних стосунків, де один страждав одержимістю, а інший самотністю.
Відпусти мене, прошепотіла вона, тремтячи. Це нічого не змінить. Ти не змусиш мене любити тебе силою. Вікторе, благаю
Змирися. Зараз ти на стадії заперечення, але зрозумієш, що ми створені одне для одного. Даси мені ще один шанс. А тікати тобі нікуди. Памятаєш, я розповідав про покинуте село, де жили мій дід і баба? Сюди ніхто не заїжджає. Ніхто не допоможе. І не зли мене ти ж знаєш, до чого це може призвести.
Оксана здригнулася. У Вікторових очах вона бачила божевілля і це лякало найбільше.
Півтора тижні чи, може, більше? вона провела у цьому будинку. Віктор звільняв її лише на кілька годин на день, стежачи за кожним рухом, мов хижак за здобиччю. Оксана розуміла: перед нею не людина, а хворий, якому терміново потрібна психіатрична допомога. Але вона вдавала. Грала покірність, надію на примирення, лише б повернутися до нормального життя. На роботі її ніхто не помітить начальниця мріяла позбутися її після того, як Оксана застала її з Віктором. Батьків не було, подруги звикли до її довгих зникнень «ревнивий чоловік», зітхали вони, не вникаючи в подробиці.
Одного разу, коли Віктор відволікся, вона вдарила його важкою статуеткою. Він упав без свідомості, але дихав. У Оксани не було часу перевіряти, чи о