Вигнана після зради: забезпечення, але без спілкування!

Багатий чоловік

Він вигнав дружину Захаров після зради з гуркотом. Хоча й забезпечив її. Але спілкуватися більше не хотів — ні за яких обставин!

— Сам винен! Тарасику, ну пробач мене! — белькотала Юля не до ладу.

— З глузду з’їхала на старості літ! — кричав він. — Так осоромити мене?! Дякуй, що просто викидаю!

Юлі було, як і йому, сорок шість. Виглядала вона завдяки його грошам на тридцятирічну максимум. І це теж дратувало Тараса! Хто б узяв сорокарічну жінку, в яку не вкладено стільки грошей?..

— Тарасику, привіт! Чого не вітаєшся? — покликав його сусід із далекого минулого — Дмитро, здається.

Тарас Ілліч скрипнув зубами. Що за покарання! Скільки років тому він виїхав з цього будинку, а його все одно впізнають. Звертаються по імені. І то не просто хтось, а місцевий пияка. Один із…

Вікно авто з боку водія відчинилося, і Сергій тихо спитав:

— Допомогти, Тарас Ілліч?

Він лише махнув рукою. Швидко пішов до під’їзду, не звертаючи уваги на колишнього сусіда. Більш ніж сусіда колись… друга? Можливо. Як давно це було…

— Ти ж після розлучення не одружився? Все ще самотній? — не вгамувався Дмитро.

Чи це не Дмитро? Яка різниця! Тарас напівжиття старався забути. Колись вони з цим Дмитром та іншими невдахами були просто молодими хлопцями. Могли разом гуляти, пити найдешевше вино. Коли? Тридцять п’ять років тому? А тепер він повинен вітатися з опустилими пияками, тільки тому що мати…

— Привіт, мам! — голосно покликав він, відчиняючи двері в квартиру.

— Тарасику! — радісно скрикнула у відповідь мати.

Чому вона не хоче переїхати до нього, у його величезний будинок? Вчепилася за родове гніздо так міцно — не відірвеш.

— Як справи, мам?

Мати досі була жвавою у свої сімдесят вісім. Проходила з паличкою п’ятнадцять тисяч кроків на день. Вправно замовляла продукти через додаток. Любила подивитися сучасне кіно на сучасній техніці, подарованій Тарасом, із задоволенням лаяла «занепад мистецтва», як вона казала. Двічі на рік їздила у теплі країни чи Європу. Сучасна літня жінка — Тарас пишався нею. Радо їй допомагав. Але її прив’язаність до цієї квартири… Він відмовлявся це розуміти. І щоразу у них зав’язувалася одна й та ж неприємна розмова.

— Мам, ти не передумала?

— Про що? — здивовано спитала Галина Петрівна.

Вона вміла удавати, що не розуміє, коли було потрібно. Тарас любив матір… йому буде її бракувати, коли… але він навіть думати про це не хотів!

— Та все про те ж! Переїжджай до мене! Щоб мені сюди більше не їздити!

— То й не їзди! Я ж тебе не примушую. Захочеш побачитися — зустрінемось у центрі.

Як так можна говорити про такі речі? Як це — не їздити? Мати ж! Найближча людина.

— Не їздити я не можу! — твердо сказав Тарас. — Мені треба переконатися, що в тебе все гаразд. Вдома і… взагалі.

— А взагалі, це в якому сенсі? З головою? — невинно спитала мати.

Тарас не втримав посмішки.

— Мамо-мамо! Ти могла б не обговорювати моє особисте життя зі своїми кумушками?

— А я обговорюю? — підняла брови вона.

— Мабуть, так, якщо місцеві пияки мені цікавляться, чи не одружився я.

— То може, справді одружився б! — зітхнула мати. — Тоді б мене менше контролював.

— Ось так це виглядає? — насупився він. — Те, що я приїжджаю провідати тебе, це контроль?

— Ти ж не просто приїжджаєш! У мене впевненість, що ти чекаєш, поки я стану зовсім немічною, щоб перевезти мене у свій елітний район!

— Мамо! — Тарас був обурений до глибини душі.

Мати встала з крісла й тупнула ногою:

— Так! Силою забрати! Тобі не зрозуміти, що я просто хочу спокійно дожити у своїй квартирі! У якій виросла! І тебе, до речі, виростила, невдячний!

Тарас навіть відступив. Що на неї напало?

— Я заїду іншим разом… — пробурмотів і вийшов.

— Сподіваюся, хоча б раз приїдеш без цих своїх нападів! До елітних районів я не поїду! — кричала мати вслід.

Тарас жив у селищі за вісім кілометрів від Києва, але мати не намагалася вникати у подробиці. Для неї все було одне й те саме — нувориші, вискочки тощо. Мати все життя пропрацювала у університеті, викладала зарубіжну літературу. Була професоркою. Чоловіка поховала досить рано — у п’ятдесят два. Тоді Тарас не був проти, щоб мати вийшла заміж знову, але Галина сказала:

— Після Іллі мені ця частина життя нецікава. У світі стільки прекрасних занять! Чи всі з’їхали з глузду через ці заміжжя?

Тоді Тарас був щасливим у шлюбі з Юлею. Йому було трохи шкода матір, та й бог із нею. Її справа. Тарас тоді йшла вгору, заробляв статки. Виростив сина Петра. А той, як поїхав на навчанняА потім, коли народився онук, Тарас Ілліч нарешті зрозумів, що справжнє багатство — це родина.