Connect with us

З життя

Вийшовши з клініки, вона вирушила до зупинки чекати транспорт.

Published

on

Олена вийшла з поліклініки й попрямувала на зупинку чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності подорож на інший кінець міста була не дуже зручною, але що вдієш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цьогоріч, а не наступного», — жартував чоловік Олени, Павло. На щастя, на прийомі лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй потрібно було проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олена підійшла до зупинки, маршрутка саме під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона стала в кінець імпровізованої черги, щоб теж зайти в салон. Місць у старому «ПАЗику» було мало, і всі вони на момент, коли Олена зайшла, вже були зайняті. «Ну що поробиш, поїду поки стоячи, не чекати ж наступну хвилин тридцять», — подумала вона і зітхнула. Просити когось поступитися місцем вона соромилася. Їй хоч і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона поки так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила, що почекає, поки у когось прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, що сиділа з дівчинкою на передньому подвійному сидінні, сподівалася, що хтось інший поступиться і нахилилася до своєї дитини. Хлопець у навушниках наполегливо робив вигляд, що музика йому закрила не лише вуха, а й очі. Жінка з переноскою для кота на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подруги щось жваво обговорювали, переглядаючи Інстаграм. Інші пасажири теж не звертали уваги на майбутню маму.

Водій не поспішав рушати, навіть закурив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири нехотячи почали нервувати. По салону пройшов невдоволений шепіт, який ще через п’ять хвилин переріс у дружний крик: «Ну коли поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Миколайович, провівши за кермом більшу частину життя і маючи в цьому житті певні моральні принципи, загасив сигарету об борт «ПАЗика», повернувся в салон і голосно сказав: «От коли місце вагітній хтось поступиться, тоді й поїдемо!».

У ту ж мить усі занервували. Жінка з переноскою встала і поставила свою ношу на коліна дідові з заднього сидіння, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, що розглядали Інстаграм, почервоніли і обидві підхопилися зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець у навушниках взагалі вийшов з маршрутки. Миколайович знову обернувся в салон, окинувши задоволеним поглядом п’ять вільних місць, і сказав Олені: «Вибирай, доню, яке зручніше. І поїдемо потихеньку!».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 4 =

Також цікаво:

PL6 хвилин ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL22 хвилини ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ23 хвилини ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL33 хвилини ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ59 хвилин ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ1 годину ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ2 години ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ2 години ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...