Connect with us

З життя

Завжди мирне спілкування з тещею без дружнього тепла.

Published

on

Я ніколи не сварилася зі своєю свекрухою, але й ніколи між нами не було особливого тепла. Все змінилося після того, як свекруха подарувала нам дачу.

Батьки мого чоловіка мають дачу. Вони вирішили передати її нам, бо вже не мали ні сил, ні здоров’я доглядати за садом. Свекруха обожнювала свої грядки — огірки, помідори, яблука — все це вона вирощувала, закладала в банки і роздавала сусідам. А тепер усе це лежить на моїх плечах.

Тепер у нас є дача: місце для смаження ковбасок і відпочинку у вихідні. Але була одна деталь — я не хотіла працювати в городі, тому вирішила зробити квітник. Ми заробляємо досить, щоб купувати продукти на ринку чи у супермаркеті. Ми повністю відмовилися від овочевих грядок, посадивши натомість газон і зробили великий двір.

Одного разу свекруха приїхала подивитися на наш сад, і не побачила там овочів і фруктів. Я почула на свою адресу стільки різноманітних слів, що була вражена. Вона казала, що я погана господиня, нічого не вмію робити, і взагалі все навколо руйную.

Нещодавно чоловік завітав до свекрухи і запитав про її квашені огірки. Вона ж витягла йому банку з висушеними квітами і сказала, що ось, стільки залишилося від її смачних огірків.

До того ж, додала, щоб він узяв банку з собою і пригостив дружину та онуків, бо мені надто тяжко дбати про грядки, тож нехай їдять те, що я виростила.

Я була шокована таким вчинком свекрухи і мені було важко стриматися. Свекруха вирішила, що знову хоче дачу для себе, знову викопає грядки і засадить овочі. Не знаю, що робити у такій ситуації. Я все запланувала, але, виявляється, замість садка і басейну для дітей у нас будуть грядки…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × чотири =

Також цікаво:

DE29 хвилин ago

Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts

**Halsband, der Park am Rhein und der Anruf um ein Uhr nachts** Natalie war neunundzwanzig, und in ihrem ganzen Leben...

PL1 годину ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL1 годину ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ1 годину ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL1 годину ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ2 години ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ2 години ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ3 години ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...