Жорстоко глузувати з людей з села!

На жорстоко насміхатися з людей із села!

Я закінчила економічний факультет і кілька місяців тому почала працювати бухгалтеркою в одній фірмі…

Перші кілька днів на роботі нагадали мені про студентські роки, коли я складала вступні іспити, а потім і семестрові.

Ніколи не забуду, з яким презирством дивилися на мене інші дівчата – доглянуті, модні, нафарбовані та самовпевнені.

А я – проста сільська дівчина, яка страшенно боялася запізнитися на ранковий поїзд, не розібратися з трамваями та автобусами і запізнитися на іспити. Мені було не до вбрання і зовнішнього вигляду.

Коли мене прийняли, нічого не змінилося. На мене все ще дивилися згори, сміялися, коли я взимку ходила в єдиних своїх закритих черевиках.

Не важливо, звідки ти, а важливо, якою людиною ти є

Мене ігнорували, як річ, поки я замерзла й дула на руки, щоб зігріти їх.

Спочатку мене нікуди не запрошували, згодом зробили протилежне.

Вони постійно кликали мене на каву або «перекусити», знаючи, що у мене немає грошей, і я відмовлюся.

Насмішки та образи зблизили мене зі Стефаном, який, так само як і я, був із глибинки, бідний, немодний колега, який ретельно зважував кожну копійку.

Ми так ніколи і не стали парою, але й до сьогодні ми друзі, справжні, ми покладаємося один на одного і допомагаємо.

Ми обоє виявилися міцними горішками – він почав працювати в Львові, щоб бути ближчим до батьків і допомагати їм.

Я оселилася в Києві, адже поряд живе моя сестра, яка самотужки виховує племінницю і потребує моєї допомоги. Ніколи раніше я не ділилася з кимось цими переживаннями.

Нещодавно, одна з моїх колишніх колежанок прийшла до мого нового офісу у справах. Вона була самовдоволеною та пихатою, поки я не поставила її на місце.

Я пояснила їй, що документи, які вона принесла, абсолютно неправильні, і що ще гірше, можуть ввести в оману моїх керівників. Вона почала щось говорити, чого навіть повторити не варто.

Але як тільки я пояснила, що в цьому офісі не підвищують голос, вона відразу заспокоїлася.

Мені дуже хотілося відповісти за знущання та приниження, яких вона мені з подругами завдала, але я не змогла.

Я вирішила, що її сорому від досить невдалих претензій буде достатньо.

Я щаслива, що не дозволила таким, як вона, мене зламати.