Connect with us

З життя

Знущання над сільськими жителями — це жорстоко!

Published

on

Варварські знущання з сільських людей не мають виправдання!

Я закінчила економіку і кілька місяців тому почала працювати бухгалтеркою в одній компанії…

Перші робочі дні викликали в мене спогади про дні, коли я складала вступні іспити, а потім семестрові.

Ніколи не забуду, як інші дівчата дивилися на мене з презирством — стильні, модні, з макіяжем, пихаті.

А я була простою сільською дівчиною, яка жахалася, щоб не пропустити раннього поїзда, не заплутатися з трамваями і автобусами та не спізнитися на іспити. Не було часу думати про те, що одягнути і як виглядаю.

Коли мене прийняли, нічого не змінилося. Вони й далі дивилися на мене звисока, сміялися з мене, коли взимку ходила в єдиній парі закритого взуття.

село

Неважливо, звідки ти родом, важливо, якою людиною ти є

Вони проходили повз, як повз річ, поки я стояла замерзла і зігрівала руки диханням.

Спочатку мене ніде не запрошували, але потім почали доводити мене до відмови.

Завжди кликали на каву або «щось перекусити», бо знали, що грошей в мене нема і, хоч-не-хоч, я відмовлю.

Насмішки й образи з боку інших зблизили мене з Стефаном, який, так само як і я, був з глибинки, бідний, не модний, колега, який ретельно економив кожну копійку.

Ми з ним так і не стали парою, але до сьогодні залишаємося справжніми друзями, розраховуємо одне на одного й допомагаємо.

Обидва ми виявилися міцними горішками — він почав працювати у Львові, щоб бути ближче до батьків та мати можливість їм допомагати.

Я залишилася в Києві, бо сестра живе поруч, сама виховує мою племінницю і потребує моєї підтримки.

Ніколи раніше я не ділилася цими переживаннями ні з ким

Нещодавно на новому місці роботи одна з моїх колишніх колежанок прийшла у справах. Вона була пихата і зарозуміла, поки я не поставила її на місце.

Я пояснила їй, що документи, які вона принесла, абсолютно неправильні, а ще гірше, можуть ввести в оману моїх босів. Вона почала сперечатися, не хочу навіть переказувати.

Але після того, як я пояснила, що в цьому офісі не підвищують голос, вона заспокоїлася.

Я дуже хотіла відповісти їй за всі ті знущання та приниження, які вони разом з подругами обрушили на мене, але не змогла.

Вирішила, що її власна демонстрація та пихатість достатньо її виставили на посміх.

Щаслива, що не дала таким, як вона, розтоптати мене.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × п'ять =

Також цікаво:

CZ5 хвилин ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ17 хвилин ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ21 хвилина ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...

CZ34 хвилини ago

Manžel pod cizí jménou v mobilu

Petra zahlédla jeho auto před domem kolegyně a nespustila jedinou slzu. Co udělala potom, bylo mnohem horší pro něj i...

CZ35 хвилин ago

Dveře, za kterými se rozhodlo o dvou životech

Jmenuju se Petra Hrubá, dvacet šest let pracuju jako noční vrátná v jednom z panelových domů na Jižním Městě v...

HE2 години ago

המזל”ט של בן אדר

ים התיכון היה אפור בשקיעה כשרונית כהן יצאה מהמונית ליד מלון דיוויד אינטרקונטיננטל בתל אביב, והבטיחה לעצמה שהערב הזה יחתום...

CZ5 години ago

Dva roky do penze – a zlatý retrívr, co nejde od hrobu

Jana Veselá stála v kuchyni jejich řadovky v Ostravě-Porubě a krájela papriku na večeři, když Zdeněk přišel s novinou, která...

CZ5 години ago

Pán Dvořák a křídy, které rozdělily dům

Svítání na Žarošické bylo šedé a vlhké, a první věc, kterou jsem to ráno ucítil, nebyla vůně kávy, ale podrážka...