Connect with us

З життя

Зустріч на порозі: приїхали на весілля, яке відбудеться завтра.

Published

on

Свекруха стояла на порозі. Вона приїхала з чоловіком до нашого весілля, яке мало відбутися тільки завтра.

Ранок був важким… Сьогодні ми чекали на мою доньку та її нареченого, які завтра збираються взяти шлюб. Я думала, що їхній приїзд підніме мені настрій, але мої сподівання були марними… О шостій ранку задзвонив дзвінок у двері, і коли мій чоловік пішов відчинити, він мало не втратив дар мови – свекруха стояла на порозі. Вона приїхала з чоловіком на весілля, яке мало відбутися лише завтра… Найбільше мене роздратувало те, що вони навіть не попередили нас про свій приїзд. Просто поставили нас перед фактом. Не розуміли, у чому тут проблема, адже тепер ми майже одна сім’я!

Якщо сказати, що їхній приїзд був для нас несподіванкою, то це нічого не сказати, але я не могла їх прогнати. Спитала лише, чому приїхали так рано. Свекруха відповіла, що сусід їхав у цей бік і підвіз їх. Потім додала, що у них багато сумок, а автобус з валізами не надто зручний…

Свекруха почала вивантажувати з сумок консервацію, салати та м’ясо. Ну, ми казали їй, що нічого не треба, але вона вперта! В іншій сумці чулося дзеленчання пляшок. Одним словом, зробила все, що хотіла, і не зважала на наші прохання.

Я вирішила, що не дозволю влаштовувати пиятику напередодні весілля дітей, тому відправила свекруху на дачу, де мій чоловік влаштовує такі застілля з друзями. Її це не збентежило, вона спокійно взяла сумки та задоволено пішла.

Можливо, у мене упереджене ставлення до цієї жінки, але вона викликає в мене відразу, і на те є причини. Вона наполягла, що їй потрібна гарна зачіска, але не записалася до перукаря. Хоче скористатися моїм записом на завтра в салон, хоча я замовила його ще три тижні тому. Не знаю, до кого звернутися по допомогу, тому буду шукати для неї когось іншого, бо сама її зачіску робити не буду…

Вона також скаржилася на нашого кота. Сказала, що замість того, щоб економити на онуків, ми завели цю істоту та витрачаємо гроші на її корм. Проте чоловік не дозволив їй таких слів і сказав, що ми самі вирішимо, кого будемо годувати. А потім вона намагалася кричати на кота, щоб не бігав їй під ногами та йшов на диван. Було смішно, коли кіт почув її пораду, ліг і почав дивитися телевізор.

Сьогоднішній день ми планували провести з дітьми за обідом у спокої і тиші.

Вони обоє знають, що у мого чоловіка проблеми зі спиртним і не наполягали б на пиятиці. Але з свекрухою це не спрацює, я в цьому більше ніж впевнена…

Ось такою стала наш ранок…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × п'ять =

Також цікаво:

PL6 хвилин ago

Zakochana Mila i dog z Żoliborza

Odebrałam Milę z hotelu dla psów przy ulicy Felińskiego dopiero po siódmej, bo w pracy wywalił się serwer i trzy...

PL23 хвилини ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ23 хвилини ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL34 хвилини ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ60 хвилин ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ1 годину ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ2 години ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ2 години ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...