Зворотна подорож до коріння

Доліносна подорож до рідного дому

У морозний грудневий ранок Соломія та її чоловік Богдан вирушили у невелике містечко Калинівку, щоби навідати батьків Соломії. Сніг хрустів під ногами, а посиніле небо, вкрите важкими хмарами, обіцяло заметіль. Попереду їх чекала довга дорога, сповнена тривог. Батьки вже нетерпляче виглядали гостей, і щойно авто зупинилося біля знайомої хати, їх зустріли теплі обійми та радісні голоси. Разом вони зайшли до затишного дому, де на столі вже парували гарячі страви. У повітрі пахло свіжим паляничка́ми, а в грубці потріскували дрова, надихаючи спокоєм.

Батько Соломії, Василь Іванович, завів Богдана до вітальні — обговорити «чоловічі справи»: політику, авто та риболовлю. Соломія ж із матір’ю, Галею Василівною, лишилися на кухні, де, як то кажуть, за чарою чаю розмовляли про найпотаємніше. Мати хвилювалася: чому діти досі не думають про діточок? Соломія, усміхнувшись, заспокоювала:

— Усе буде, мамо, не журіться. Ще рік, і ми це вирішимо.

Та в її голосі відчувалася непевність, а в серці — тривога. Ніч укрила хату, а за вікном завивав вітер, немов голосив про майбутню завірюху. Соломія притулилася до Богдана, і його обійми були такі ж ніжні, як і вперші дні їхнього кохання. Вона засинала, відчуваючи себе в безпеці, але десь глибоко в душі прокидалося лихе передчуття.

Вранці їх розбудив аромат свіжої кави та рум’яних млинців. Соломія вмилася крижаною водою, струшуючи рештки сну, і підійшла до чоловіка. Богдан, потираючи плече, раптом скрикнув від болю. Його обличчя перекривилося, і Соломія завмерла, охоплена страхом: щось було не так.

— Знову це плече, — пробурмотів він, намагаючись посміхнутися. — Мине, як завжди.

Галя Василівна, почувши їхню розмову, принесла домашню мазь та теплу хустку. Справно перев’язала зятя, приказуючи, що все буде добре. Та Соломія бачила, як він морщиться, і серце її стиснулося від тривоги.

— Сонечко, мабуть, тобі доведеться вести, — тихо промовив Богдан, коли вони лишилися наодинці.

Вона кивнула, хоч усередині все бунтувало. Дорога додому обіцяла бути тяжкою, а після ночі з заметіллю це лякало ще більше. Та відступати було нікуди.

Цей рік став випробуванням для Соломії та Богдана. На Новий рік вони не змогли бути з батьками: Богдан напол— Він наполіг на зустрічі з діловими партнерами, що могли відкрити нові можливості для його справи.