Connect with us

З життя

Ніколи не сварився з тещею, але наші стосунки не були теплими.

Published

on

Я ніколи не сварилася зі свекрухою, але наші стосунки не можна було назвати теплими. Усе змінилося, коли свекруха подарувала нам дачну ділянку.

Батьки мого чоловіка мали невелику дачу. Вони вирішили передати її нам, бо вже не мали сил і здоров’я доглядати за садом. Свекруха обожнювала займатися грядками – вирощувала огірки, помідори, яблука, закривала все в банки та роздавала сусідам. А тепер цей обов’язок ліг на мої плечі.

Тепер у нас є ділянка: місце, де можна посмажити шашлики та відпочити на вихідних. Але була одна річ – я не хотіла працювати в саду, тож вирішила створити квітник. Ми заробляємо достатньо, щоб купувати продукти на ринку чи в супермаркеті. Ми повністю відмовилися від городу, посіяли на його місці газон і облаштували великий двір.

Одного разу свекруха приїхала подивитися на наш садок, де не знайшла жодних овочів чи фруктів. Вона сказала мені стільки різних слів, що я була просто в шоці. Вона казала, що я погана господиня, нічого не вмію і тільки все псую.

Нещодавно якийсь чоловік завітав до свекрухи і запитав про її мариновані огірки. Вона тоді дістала йому банку сушених квітів і сказала, що стільки залишилося від її смачних огірків.

Вона ще й додала, що нехай він візьме цю банку та пригостить дружину і внуків, бо мені тяжко доглядати за грядками, тож хай їдять те, що я виростила.

Я була шокована такою поведінкою свекрухи і важко було стримувати себе. Але свекруха вирішила, що знову хоче мати ділянку для себе, знову викопає грядки та посадить овочі. Я не знаю, що робити в цій ситуації. Я вже все запланувала, але виявляється, що замість саду і басейну для дітей у мене будуть грядки…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять − десять =

Також цікаво:

PL16 хвилин ago

Kamila z mapą na skórze

W Łodzi, na Bałutach, przy ulicy Zgierskiej, jest salon fryzjerski, do którego chodzi głównie starsze osiedle i rodziny z okolicznych...

CZ16 хвилин ago

Zápěstí, co nikdy nedalo pokoj

Chodidla, co nikdy nedala pokoj Jsem Josef Nývlt, mám pětaosmdesát a víc než půl století jsem dělal totéž, co dnes...

PL26 хвилин ago

Kobieta, która czekała przy kasie w Świdnicy

„Otwórz oczy, Marcin… twoje serce nie kocha kobiety, tylko ładnie ubrane kłamstwo." Nazywam się Marcin Zawadzki, mam trzydzieści osiem lat...

CZ52 хвилини ago

Dílna po otci Martina Novotného

Martin Novotný má čtyřicet dva let a autodílnu na Žižkově, kterou zdědil po otci spolu s dluhem u dodavatele náhradních...

CZ1 годину ago

Tajemství za koupelnovými dveřmi na Vinohradech

Poprvé jsem si to všimla, když naše sedmiletá Anička přestala navazovat oční kontakt, kdykoli se s Petrem vrátili z večerní...

CZ2 години ago

Vánoční večeře, kterou má dcera nechtěla vařit

Jmenuji se Jarmila a je mi sedmdesát jedna let. Žiju v Olomouci, v témže cihlovém domku na Hodolanech, kde jsem...

CZ2 години ago

Dvě ruce, které jsem se bála pochopit

Pokaždé, když jsem otevřela dveře tátova pokoje, zahlédla jsem ty samé prsty mizející pod dekou — a pak jsem jednoho...

CZ2 години ago

Manžel pod cizí jménou v mobilu

Petra zahlédla jeho auto před domem kolegyně a nespustila jedinou slzu. Co udělala potom, bylo mnohem horší pro něj i...