Родина чоловіка роками відзначала Новий рік за наш кошт

Незабаром Новий рік. Останні п’ять років велика родина мого чоловіка збиралася у нас вдома на святкування. Всі ці роки мені доводилося відповідати за приготування святкового столу, розміщення гостей на нічліг, а також прибирання і миття посуду після святкувань.

Цього року я вирішила змінити підхід — заздалегідь попередила родичів, що кожен має принести свої готові страви. Я, звісно, планувала приготувати кілька закусок і салатів, але покупку інгредієнтів також розподілила між усіма.

Коли я розповіла про свій план колегам, вони лише скептично кивали. Подруга Оксана взагалі зауважила, що мої родичі не захочуть відмовитися від зручної для них традиції, яка склалася протягом багатьох років.

От і настав 31 грудня. Я гарно виспалася, приготувала сніданок, випила каву, неспішно займаючись домашніми справами. Потім узялася за кілька страв, а чоловік тим часом пилососив у квартирі. Після цього я, у піднесеному настрої, вирушила наводити лад із собою перед вечором.

Опівдні зателефонувала свекруха й поцікавилася, що саме я вже встигла приготувати та чому страв так мало, адже для такої великої компанії це зовсім недостатньо. Я щиро пояснила, що цього року гості також принесуть щось своє, і все буде готове до приходу.

У слухавці запанувала мовчанка. Після кількох хвилин свекруха нарешті заговорила, не приховуючи обурення: мовляв, свято, певно, зірветься, бо вона готувати не планувала, а зараз уже запізно. Більше того, від хвилювання в неї заболіла голова, і вона збирається залишитися вдома через мігрень.

Я запропонувала ще раз обміркувати ситуацію, зауваживши, що гості теж принесуть частування, і стіл спорожнілим не залишиться. Проте вона відрізала: ніхто не прийде, і я даремно сподіваюся. Ну що ж, даремно так даремно, подумала я.

Пройшло ще дві години. Інші члени родини почали дзвонити й повідомляти, що вони теж нічого не готували, оскільки очікували, що все буде організовано нами. Тепер вони будуть змушені швидко щось готувати самостійно, а раз так, то святкувати вирішили вдома. Рідний брат чоловіка навіть не спромігся подзвонити.

Були надії, що він все ж таки з’явиться разом із сім’єю і щось принесе. Ми чекали їх до дев’ятої вечора, але не телефонували. Нарешті вони з’явилися — красиві, веселі й принесли торт.

Дружина брата виправдовувалася лише за те, що не готувала нічого вдома. Проте зазначила, що вони все ж встигли купити торт, шампанське й фрукти.

Я їх заспокоїла: “Все нормально, поїмо олів’є, бутерброди з червоною ікрою, гаряче м’ясо — ваш торт прекрасно завершить наш вечір. Голодними точно не залишимося”.

На мої слова вони лише здивовано перезирнулися:
– То ти тільки салат, бутерброди й м’ясо зробила? І все?!

– Так, адже ми домовилися, що всі разом готуємо. Я чекала вашу частку страв, — спокійно відповіла я.

Через півгодини вони поспішно покинули наш будинок — у дружини брата “раптом” теж розболілася голова.

Ну а ми з чоловіком залишилися самі. Їжі вистачило для наших потреб, і це був найспокійніший Новий рік за всі ці роки. Нарешті я не вбивалася на кухні, витрачаючи всі сили на те, щоб догодити людям, які навіть не хотіли докласти зусиль.

Прибирати також було легко — страв було небагато, як і посуду.

Першого січня я прекрасно виспалася, і мій чоловік також був у чудовому настрої. Він зізнався, що усвідомив, як довго його рідня користувалася нашою гостинністю, влаштовуючи собі відпочинок, поки ми працювали.

Тепер це зміниться. Ми нікому не відмовили, лише запропонували розділити частину обов’язків. Вибір був за ними.